ВИ́СМІЯНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́сміяти.
Це була якась мить, але й її було досить, щоб вибити хлопця з тієї середньої лінії, яка проходить між страхом бути висміяним і гордим почуттям людської гідності (П. Колесник);
Мета соціального педагога – знайти істину, а не самоутверджуватися за рахунок висміяного співбесідника (з навч. літ.);
// ви́сміяно, безос. пред.
Його, таємного радника, якого знав і приймав сам імператор, дворянина і губернатора краю, .. названо на “ти” .. – і висміяно... (Ю. Хорунжий).
[wysmijanyj]
прикм.
wyśmiany
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до висміяти.