ПІА́НО, присл., муз.
Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору).
Похилена над клавіатурою, вона грала поволі піано.., лиш тут і там кладучи натиск на деякий нижчий звук (О. Кобилянська);
// у знач. ім. піа́но, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору.
– Він тамує лють, І знову піниться музична каламуть... “Піано, сто чортів! – Три форте, боже милий!” (М. Рильський).
присл., муз.
Тихо (про силу звуку при виконанні музичного твору). || у знач. ім. піано, невідм., с. Таке виконання звуків музичного твору.
[piano]
с.
piano муз.
Скорочення: р; тихо грати або співати музичний твір; протилежне до форте; дуже тихо — піаніссімо (рр).
муз.
piano