Значение слова "СТЕБЛО" найдено в 47 источниках

СТЕБЛО

найдено в "Словаре синонимов"
стебло сущ., кол-во синонимов: 1 • стебайло (6) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: стебайло

Найдено 2 изображения:

Изображения из описаний на этой странице
найдено в "Фармацевтичній енциклопедії"

СТЕБЛО (лат. caulis) — осьова частина пагона, іноді розглядається окремо як осьовий вегетативний орган вищих рослин необмеженого росту. На ньому містяться бруньки, листки, інколи квітки та плоди. Функції С.: провідна, опорна, вегетативне розмноження, місце відкладення запасних поживних речовин, резервна, для зелених стебел — фотосинтезувальна. С. є ЛРС (трава деревію, горицвіту, череди та ін.). Морфологічно С. поділяють: за ступенем здерев’яніння — на трав’янисті та дерев’янисті; за формою поперечного перетину (рис. 1а–е) — округлі (злаки), тригранні (осока повисла), чотиригранні (губоцвіті), багатогранні (щавель кінський), сплюснуті (опунція каманчська), крилаті (чина весняна) та ін.

СТЕБЛО фото №1

Рис. 1. Форми поперечного перетину С.: а — округле, б — тригранне, в — чотиригранне, г — багатогранне, д — сплюснуте, е — крилате

Анатомічна будова С. різноманітна. Виділяють три зони: зовнішня зона (покривна тканина) — епідерма трав’янистих С. або перидерма дерев’янистих С.; внутрішня зона — центральний (осьовий) циліндр або стела; між ними розташована зона первинної кори, до якої може входити коленхіма, паренхіма та ендодерма. Внаслідок діяльності первинних меристем утворюється первинна будова С. Такий тип будови характерний для рослин класу однодольних. У дводольних рослин виникає камбій, який утворює вторинні тканини, що призводить до вторинного потовщення. За характером розміщення провідних тканин виділяють 3 типи будови С. (рис. 2а–д): пучковий (усі однодольні та деякі трав’янисті дводольні), перехідний (більшість трав’янистих дводольних) та непучковий (деякі трав’янисті та всі дерев’янисті голонасінні та дводольні рослини).

СТЕБЛО фото №2

Рис. 2. Типи анатомічної будови С.: а — пучковий (однодольні), б — пучковий (дводольні), в — перехідний, г — непучковий (трав’янисті), д — непучковий (дерев’янисті)

Для С. однодольних характерний пучковий тип будови, якому притаманна відсутність або слабкий розвиток первинної кори, безладне розташування закритих колатеральних пучків уздовж центрального циліндра. У дводольних трав’янистих зустрічаються всі 3 типи анатомічної будови С., характерними рисами є наявність субепідермально розміщеної коленхіми, камбію, чітко відокремленої серцевини. Для С. дводольних дерев’янистих рослин характерний лише непучковий тип будови з наявністю утвореної фелогеном перидерми, а в подальшому — кірки і річних кілець у ксилемі.

Бавтуто Г.А., Ерей Л.М. Практикум по анатомии и морфологии растений. — Минск, 2002; Бавтуто Г.А., Еремин В.М., Жигар М.П. Атлас по анатомии растений. — Минск, 2001.

Малий В.В., Сербін А.Г.

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

СТЕБЛО́, а́, с.

1. Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди.

Жне Харитя, але якось недобре йде робота. Довге стебло путається, великий серп не слухається в маленькій руці (М. Коцюбинський);

В рученятах у дівчинки довге стебло, квітка білої лелії, і пахне вона на всю хату (Леся Українка);

Через тин з сусіднього городу необережно перехопилося стебло гарбузиння, ще й маленький гарбузик перекинуло (Ю. Мушкетик);

Кількість і якість волокна в стеблі конопель залежить від сорту і умов вирощування (з наук. літ.);

Увагу його надовго прикував будяк – грубе стебло, прив'ялі колючки, побуріла квітка (Є. Гуцало);

* У порівн. Зовсім близько Трохименка, за гони якісь, майорить під копами у червоній косинці гінка, тонка, мов те стебло, дівчинка (Г. Косинка).

2. Окрема трав'яниста рослина взагалі.

– Глянула я на свій город, а моєї цибулі – коли б тобі стебло: чисто всю вирвала Солов'їха (І. Нечуй-Левицький);

Всю пшеницю до стебла вибив [град] (О. Стороженко);

Людина не може жити без ласки, як стебло без сонця (М. Томчаній).

3. Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки.

При вимірюванні мікрометром цілі міліметри і півміліметри відлічуються по шкалі стебла, частки, менші від міліметра, відлічуються по шкалі барабана (з навч. літ.).


найдено в "Словнику синонімів Вусика"

(в однині і збірні), бадилина, бадилинка, бадилинонька, бадилиночка, бадилля, бадилиння, бадиляка, бадаляччя, баділля, бандурчанка (в картоплі), бандурчиння, батіг, батіжжя, батоги, билина, билинка, билинонька, билиночка, билля, било, билька, білля, ботвина і ботвина, ботвиння, бугилля, бутвиння, виріст, вирісток, виросток, відросток, гарбузиння (в гарбузів), гич, гича, гичка, гиччя, гудина, гудиння, деруха (батоги в квасолі), дудан (стебло з кількома листками або пагонами), дуди (солома для плетіння брилів), дудиця (т.с.), дудка, зелейки, зелина, зело, зілина, зілинка, зіллє, зілля; картоплиння (в картоплі), кияшиння, кіяшиння, кукурудзиння (в кукурудзи), лабуз, лабуззя, лабузиння, лабузіння, літоросток, літорост, літорость, лобуззя, лобузиння, лобузіння, лопуцьок, маяки (нескошені стебла), наріст, огуд, огудина, огудиння, пагілля, пагін, пагінина, паговіння, пагони, пагоння, парість, паростень, парості, поріст, прорість, проріст, прорість, прут, пруття, ростки, росток, свлекла (в буряків), солома (в злакових), соняшничиння (в соняшників), стебла, стеблина, стеблинка, стеблиння, стеблинонька, стеблиночка, стернина, стернинка, стерня, сторчаки (нескошені), стрілка, цибки, шигалля, шиголля


найдено в "Толковом словаре живого великорусского языка"
СТЕБЛО ср. черен или рукоять, хватка, ручка торчком, прямая. Ложкой кормит, а стеблом (ее) глаз колет, попрекая. Стебло уполовника отломилось. По два гриба в ложку, а третий к стеблу пристал! | Цевье, кевье, веретено вещи, стержень. Стебло пера, и стебловина ж. комель и репица вместе, к чему приросла бородка. Стебло якоря, веретено, цевье, к которому привариваются рога с лапами. | Церк. стебель. Аще бо состареется в земли корение его, на камени же скончается стебло его, Иов. На стебло ногу напорол, на торчок, тычок, на обломок растенья. Высоко стебло покидаете, в жнитве, долгие комли соломы. Чужую траву косит, а своя на стебле вянет. Стебель м. -лек, -лечек, стебль, последнее разделенье ветки, отросток, на котором вырос лист, цветок и плод; зовут стеблем и всю рослину травянистых растений, от которой идут ветки и листья; | стебло пера, вероятно искажено из стебло(?). Стеблыш пск. стебель. Стебловой, стебельный, стебельковый, ко стеблу, стеблю относящ. Стебло(е)ватый, на стебло, черен или на стебель похожий. Стеблистый, со многими стеблями; стебельчатый, то же. Стебловка, переводн. растен. Pedicellaria. Стеблить цветы, сажать на проволочные стебли, собирая их в пучки, снопики. Стеблить листья, присаживать их ко стеблям, в деланных цветах. -ся, страдат.



найдено в "Словнику синонімів української мови"

СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА) (окрема трав'яниста рослина), БИЛИ́НА, СТЕБЛО́. Там, де рідні кожна стежка і стеблина, бродять мої думи і пісні мої (В. Сосюра); Комбайн збирав чисто, хіба вже яка стебелина впала на землю, то тільки тоді її не зачепило хедером (Ю. Збанацький); Польова билина, вона не призвичаєна до густої садової тіні (Панас Мирний); Набігла хмарка — як учистить град..., всю пшеницю до стебла вибив (О. Стороженко).

СТЕБЛО́ (основна частина трав'янистої рослини), СТЕБЛИ́НА (СТЕБЕЛИ́НА), БАДИЛИ́НА, БИ́ЛО діал.; ЦІ́ВКА розм. (трубчасте стебло); ЛОПУ́ЦЬОК розм. (молоде, соковите звичайно їстівне стебло). Квітка коливається на довгому стеблі (Н. Забіла); Микола глянув, — на одній стеблині вівса колосків більше за листя (С. Чорнобривець); То вона (кукурудза) любить простір. Як било від била далеко, то шульки розвиваються (А. Крушельницький).


найдено в "Словаре русского арго"
СТЕБАЙЛО, -а, СТЕБАЛО, -а, СТЕБЛО, -а, с.1. Лицо, рожа.

В самую кассу стебалом влез.

2. Дурак, идиот; тот, кто делает что-л. плохо, неумело.

Ну ты и стебайло.

От стебать, стёб.
Синонимы:
стебайло



найдено в "Полном фонетическом разборе слов"

1) Орфографическая запись слова: стебло
2) Ударение в слове: стебл`о
3) Деление слова на слоги (перенос слова): стебло
4) Фонетическая транскрипция слова стебло : [ст'ибл`о]
5) Характеристика всех звуков:
с [с] - согласный, твердый, глухой, парный
т [т'] - согласный, мягкий, глухой, парный
е [и] - гласный, безударный
б [б] - согласный, твердый, звонкий, парный
л [л] - согласный, твердый, звонкий, непарный, сонорный
о [`о] - гласный, ударный
6 букв, 6 звук
найдено в "Універсальному словнику-енциклопедії"

осн. орган вищих рослин (кормофітів), переважно надземний; приріст найчастіше верхівковий, тільки в односім'ядольних міжвузловий; гол. функція — утримання асимілюючого апарату (листя) і органів розмноження та доставка поживних речовин і води; зелене (у трав'янистих) або здерев'яніле (дерева і кущі).


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-а, с.

1) Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди.

2) Окрема трав'яниста рослина взагалі.

3) Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки.



найдено в "Морфемном разборе слова по составу"
корень - СТЕБЛ; окончание - О;
Основа слова: СТЕБЛ
Вычисленный способ образования слова: Бессуфиксальный или другой

∩ - СТЕБЛ; ⏰ - О;

Слово Стебло содержит следующие морфемы или части:
  • ¬ приставка (0): -
  • ∩ корень слова (1): СТЕБЛ;
  • ∧ суффикс (0): -
  • ⏰ окончание (1): О;

найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

стебло́

[стеибло]

а, м. (на) -л'і, мн. стебла, стебеил

два стеибла


найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
-а, с. 1》 Основна частина трав'янистої рослини від кореня до вершка, яка тримає на собі листя, квіти і плоди.
2》 Окрема трав'яниста рослина взагалі.
3》 Назва деяких частин предметів або пристроїв, які мають вигляд стрижня, трубки.

найдено в "Словаре церковнославянского языка"

сущ. (греч. στέλεχος, στελέχη) ствол дерева; перен. столб.        (Песн. 3, 6).

Синонимы:
стебайло



найдено в "Толковом словаре русского языка"
СТЕБЛО стебла, мн. стёбла, стёбел, ср. (обл.). 1. Рукоятка, прямая ручка у чего-н. Стебло ложки. 2. Стержень. Стебло птичьего пера. Стебло якоря. 3. ед. в знач. собир. Оставшаяся в земле часть стебля после срезания, напр. на жнивье, на покосе.



найдено в "Лексиконі львівському"
стебло:◊ піти́ в стебло вул. лягти спати (ст): А Матуляк не мав найменшої охоти воловодитись коло старого пияка, бо збирався йти в стебло, а до того ж він знав, що майструньо не має при душі ані копійки грошей (Керницький)
найдено в "Большом украинско-русском словаре"


імен. сер. родустебель сущ. муж. рода


найдено в "Формах слова"
стебло́, стёбла, стебла́, стёбел, стеблу́, стёблам, стебло́, стёбла, стебло́м, стёблами, стебле́, стёблах (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») . Синонимы: стебайло
найдено в "Русском словесном ударении"
стебло́, -а́; мн. стёбла, стёбел, стёблам
Синонимы:
стебайло



найдено в "Русском орфографическом словаре"
стебл'о, -'а, мн. ч. стёбла, -бел, -блам

Синонимы:
стебайло



найдено в "Орфографическом словаре русского языка"
(2 с); мн. стёбла, Р. стёбел, Д. стёблам

Синонимы:
стебайло



T: 49