КЛЮВАТИ

КЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, недок.

1. кого, що і без прям. дод. Їсти, хапаючи дзьобом (про птахів); дзьобати (у 1 знач.).

Лелека зразу холоду нагнав І жаб дурних клювати добре став (Л. Глібов);

Вони [горобцi] йому велику шкоду робили: випивали соняшники, клювали вишнi, псували городину, дiрявили дах своїми гнiздами (В. Винниченко);

Збоку щось заквоктало, залопотіло крильми, і чудесний червоний красунь фазан із хвостом дугою підбіг до снопа і почав клювати зерно (Остап Вишня);

Насипле [Василь] насіння конопляного, синичка і клює його (О. Копиленко).

2. кого, що і без прям. дод. Бити дзьобом; дзьобати (у 2 знач.).

Молоді, задерикуваті півні клювали один одного в голови (О. Донченко);

* Образно. Великі краплі дощу дзвінко клюють плесо ріки (О. Бердник);

Старий папуга недолюблював гостей, тому завжди клював пальці тих, хто тільки насмілиться до нього підійти (із журн.).

3. кого, що і без прям. дод., перен., розм. Дошкуляти, допікати комусь чим-небудь.

Навіть Сагайдак ближче переселився, щоб клювати щодня Перегуду (В. Кучер);

Його весь час обривають, клюють запитаннями та репліками (А. Дімаров);

Влада міста часто клює рекламні агенства за використання скандальних відеороликів (з газ.).

4. на що і без дод. Схоплювати принаду, наживу на вудці (про рибу).

Захаркового запаху боялась навіть риба і тому погано клювала (О. Довженко);

Теплого серпневого вечора риба у річковій заводі під лісовою галявиною клювала на диво добре (В. Владко);

Віктор сів поміж хлоп'ят, завівши бесіду про те, на яку приманку яка риба краще клює (М. Руденко);

Риба плавала навколо, позирала на краківську ковбасу, але не клювала (П. Загребельний);

// безос.

– Дідусю, дідусю, клює на вашій... (В. Земляк);

З першого ж закиду в нього не клювало, а просто потягло линву з рук (Ю. Логвин).

5. на що, перен., розм. Давати себе одурити.

– Та ні, приємно. Всі й клюють на це [на комплімент] (Ю. Мушкетик);

– Я їх братиму грішми... Бо ні на що так жінка не клює, як на гроші... (О. Чорногуз).

◇ [І] ку́ри не клюю́ть див. ку́ри;

(1) Клюва́ти (клю́кати, покльо́вувати) но́сом – дрімати, засинати сидячи, час від часу опускаючи на мить голову.

Декотрі дрімали, клюкаючи носами (С. Черкасенко);

Микола підпер важку голову руками, покльовує носом (В. Кучер);

Чублик не помічав, як він, уже зовсім сонний, хилився, клював носом у коліно (В. Близнець);

Хлопець сів на лаву і став чекати. Куняв, покльовуючи носом (Валерій Шевчук);

Я зупинився перепочити. Пристелив на камінь складений удвічі светр, присів та й почав клювати носом (Любко Дереш).

КЛЮВА́ТИ (про птахів — їсти, хапаючи щось дзьобом, бити дзьобом), ДЗЬО́БА́ТИ (ДЗЮ́БА́ТИ рідше), ДОВБА́ТИ (ДОВБТИ́), КЛЮ́КАТИ розм.; ПИ́ТИ (їсти молоде зерно); ЦЮ́КАТИ, ЦЮ́КАТИСЯ розм. (бити дзьобом); ЩИПА́ТИ (шкіру тіла). — Док.: клю́нути, дзьо́бну́ти (дзю́бну́ти), подзьо́ба́ти (подзю́ба́ти), довбну́ти, клю́кнути, цю́кнути, щипну́ти. У хаті ходили кури й щось клювали на долівці (О. Донченко); Кури дзьобали землю, як консервну банку (Григорій Тютюнник); Мундир із залізним хрестом мої партизани надягли на опудало в городі, щоб ґави не довбали огірків (Ю. Яновський); Горобці цілими хмарами сідають на соняшники і п'ють насіння (О. Копиленко); Миколка.. годував голубів. Вони весело кружляли навколо нього, бадьоро цюкали носиками в землю (Ю. Збанацький); Боляче цюкалася клята квочка... (Остап Вишня); Населення, коли не рахувати курей, гусака, якого я навчив щипати посесора.., складалося іще з чотирьох осіб (В. Еллан).

ЛОВИ́ТИСЯ (про рибу); ВУ́ДИТИСЯ, БРА́ТИ, БРА́ТИСЯ, КЛЮВА́ТИ (попадати на гачок). — Док.: узя́ти (взя́ти). Часом на гачок ловилась якась велика рибина (О. Донченко); А вудилось напрочуд вдало (Ю. Збанацький); Юрко колись непогано ловив вудкою. Але сьогодні рибалилось кепсько — брали самі йоржі (Ю. Мушкетик); Коропи бралися добряче (М. Рильський); Суди та пересуди почались, як завжди, з спогадів про те, як Іван взяв сома на вісім пудів (Ю. Смолич); На світанку клювали невеликі лящі та язі (О. Копиленко).

недок. клювати, док. клюнути

1) (про птахів) to peck, to pick

2) (про рибу; тж. перен.) to bite, to nibble

3) розм.

клювати носом — to nod (from drowsiness)

Дзьобати, дзьобнути, видзьобувати, видзьобати, повидзьобувати, задзьобувати, задзьобати, позадзьобувати, зідзьобувати, зідзьобати, позідзьобувати, наддзьобувати, наддзьобати, понаддзьобувати, подзьобувати, подзьобати, роздзьобувати, роздзьобати, пороздзьобувати, дзюбати, видзюбувати, видзюбати, повидзюбувати, зідзюбувати, зідзюбати, позідзюбати, наддзюбувати, наддзюбати, понаддзюбати, подзюбувати, подзюбати, роздзюбувати, роздзюбати, пороздзюбувати

I

видзьобувати, викльовувати, дзьобати, додзьобувати, докльовувати, докльовуватися, прокльовувати, прокльовуватися (про курча), розкльовувати

II

див. хапати

【未】

1) (鸟等) 啄食

2) (鱼) 上钩

◇ Клювати носом 口 打盹

Клювати носом: «дрімати»[ II, 24] [ОГ]

Клюва́ти, клюю́, клює́ш, клює́

Дзюбаць