НАДІЯ

НАДІ́Я, ї, ж.

1. Впевненість у можливості здійснення чогось бажаного, потрібного, приємного; сподівання.

Як же його у неволі Жити без надії? (Т. Шевченко);

Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще, що жевріла в його серці (М. Коцюбинський);

Найбільше в нього надії було на те, що він зустрінеться з кимось із сільських хлопців (Григорій Тютюнник).

2. Той, (те) на кого (на що) можна надіятися, покладатися, хто (що) є відрадою, опорою для кого-небудь.

А он розпинають Вдову за подушне, а сина кують, Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! (Т. Шевченко);

Тепер вона [мати] одна з Катрею, це її єдина потіха і надія, опора в старості (Ю. Мельничук);

І от довічна твоя надія – твоя земля – лежить перед тобою і ледь-ледь бринить потемнілою стернею. Але кращої музики, як ця, ніколи не чув Мар'ян (М. Стельмах);

Ось як вчинив з нею він, її надія, її опора (О. Гончар).

Втрача́ти (тра́тити) / утра́тити (стра́тити) [оста́нню] наді́ю див. утрача́ти;

(1) Мала́ наді́я; Ма́ло (нема́) наді́ї (на кого – що) – нічого сподіватися на можливість здійснення бажаного, потрібного і т. ін.

Щось мала надія На такого батька: .. Все проп'є до краю, Чисто все забуде... (П. Грабовський);

“П'ятизлотник” тепер саме списується з “Зорі”; незабаром буде подано його в цензуру, хоч, правду сказати, і в мене мало надії на те, щоб цензура розв'язала його (М. Коцюбинський);

[Тетеря:] Мамо, мамо!. Ви втеряли [втратили]дочку, а я молоду жінку. Мамо, покладіться на одного Бога. Другої надії нема (І. Нечуй-Левицький);

Ма́ти наді́ю див. ма́ти²;

Пе́стити наді́ю в се́рці див. пе́сти́ти;

Плека́ти наді́ю див. плека́ти;

Поклада́ти / покла́сти [всю] наді́ю ([всі] [свої́] наді́ї) див. поклада́ти;

Склада́ти / скла́сти наді́ю (наді́ї) див. склада́ти;

(2) Уся́ наді́я на кого – дуже віриться, що хто-небудь здійснить щось бажане, потрібне і т. ін.

– На вас уся надія, товариші. Заради цього і прибув сюди до вас. Неодмінно треба звільнити [заарештованого] (А. Головко).

○ (3) У наді́ї (на що, з інфін.) – сподіваючись на що-небудь або на здійснення чогось.

Вони [Остап і Соломія] спочили трохи, осмілені тишею, звелись і обережно побрели вздовж гір в надії натрапити на яругу, де можна б було захиститися від дощу й холоду (М. Коцюбинський);

Федот сидить у Полтаві на вокзалі в надії на попутний транспорт (Григорій Тютюнник).

◇ Кла́сти наді́ю див. кла́сти;

Подава́ти / пода́ти наді́ю (наді́ї) див. подава́ти¹;

(4) При наді́ї, зі сл. бути. – вагітна.

– Як я була при надії, а він напитий прийшов, то й за волоси мене водив, і ще й кулакував (Л. Мартович);

Ірина вже народила сина Ізяслава і дочку Єлизавету та й знов була при надії (П. Загребельний);

Сподіва́тися (поклада́ти наді́ю) на ща́стя див. сподіва́тися;

Ті́шити себе́ (ті́шитися) наді́єю (ду́мкою) див. ті́шити;

(5) Ті́шитися наді́єю (д) див. ті́шити.

Без надії чоловік дуріє.

Хто стратив надію, той у розпуці і розум тратить.

І нашій дитині колись зуби виростуть.

І до нас колись доля усміхнеться.

І в наше віконце засвітить сонце.

І нам щастя усміхнеться.

Коби твоє слово, та Богові в вухо.

Розрада, подаючи надію на Божу поміч.

Козак в дорозі, а надія в Бозі.

В дорозі буває багато пригод, та Бог поможе побороти їх.

Йа дворі смеркає, а на душі світає.

Надія закоханих стрінутись ночею на милу розмову.

Надійсь кращого, та будь приготованим до гіршого.

Треба бути приготованим стрінути всяке лихо.

Надія в Бозі, коли хліб у стозі.

Бог допоможе змолотити, та зужити.

Надія є добре снідання, та лиха вечеря.

В молодости надія додає сил та охоти осягнути певну ціль, та на старість йадія вже не підбадьорить, бо і сил і часу вже нема.

Надіявся дід на мід, тай утратив обід.

Сподівався щось кращого, та утратив і те що мав.

Не тратьте куме надії, спускайтеся на дно.

Коли ос.тавили когось у розпучливім положенню.

У Бога надія.

Бог є джерелом всякої помочі в потребі.

Хай радіє, поки надія серце гріє.

Не убивай нікому надії.

Не ходи, не люби, та й не залицяйся, я за тебе не піду і не сподівайся.

Шкода твого труду та надії, нам не жити в парі.

На батька надійся, а сам не поганься.

Порада дітям набиратися свого розуму і самим дороблятися маєтку.

Надія міняється, як і місяць.

Надії людини залежать від обставин життя і часто змінюються.

Хто надію стратить, то жити не вартий.

Людина не може жити без надії.

НАДІ́Я (очікування чого-небудь бажаного, потрібного, приємного, у можливості здійснення якого є впевненість); СПОДІВА́ННЯ перев. мн., СПОДІ́ВАНКА розм. (з більшою певністю в здійсненні чогось); УПОВА́ННЯ заст., уроч. (тверда надія); РОЗРАХУ́НОК (надія, що ґрунтується на яких-небудь міркуваннях). Приїхала дівчина додому повна надій, вона ніби сонце внесла до хати (П. Козланюк); Вона прислухалася до останніх звуків затихаючої в селі весільної музики, з якими гинули її останні надії, останні сподівання... (М. Коцюбинський); Тепер, коли їм (єзуїтам) підітнули крила у Варшаві, вони звернули свої уповання на Стокгольм (Н. Рибак); Перед Софією він гнеться лише для видимості, а весь розрахунок його на панича Вольдемара (О. Гончар).

Hope; (яку подають) promise, expectation

остання надія — last hope; перен. sheet-anchor

облудна надія — delusive hope, mirage

в надії на — in the hope of, with a view to

жодної надії — not a glimmer of hope, not the ghost of hope

втратити надію — to give up all hope

подавати надії — to promise well, to shape well

покладати надію (на) — to set one's hopes (on)

【阴】 希望, 期望

Мати надію 有希望

Плекати надію 抱着希望

Втратити надію 失去希望

Подавати надію 给以希望

Покладати надію 寄托希望, 指望

I

сподіванка, сподівання, сподіваннячко, сподія

Фразеологічні синоніми: єдина надія; мала надія; остання надія; уся надія (на кого, що)

II

див. мрія

[nadija]

ж.

nadzieja

мати надію / сподіватися — mieć nadzieję (spodziewać się)

Наді́я, -ді́ї, -ді́є! Наді́їн, -їна, -їне

∗∗∗

Наді́я, -ді́ї, -ді́єю, -ді́є! наді́ї, -ді́й