ОБСІВА́ТИСЯ

ОБСІВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ОБСІ́ЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ОБСІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, док. 1. Засівати своє поле, ділянку. Докінчували обсіватись яриною (Смолич, Мир.., 1958, 43); Боринці перезимують своїм хлібом і обсіються своїм насінням (Чорн., Потік.., 1956, 242). 2. тільки док. Упоратися з сівбою; посіяти все. Ми тутечки.. і обгніздились, і колодязі покопали, і обсіялись (Стор., І, 1957, 229); Люди вже давно повиорювали поля і обсіялися (Речм., Весн. грози, 1961, 133). 3. перен. Укриватися, обсипатися чим-небудь. Машина в’юнить трав’янистими просіками, .. обсівається синіми ягодами роси (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 550). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 578.