СВИСТОК

"СВИСТОК", сатирический отдел журнала "Современник". В 1859-63 всего вышло 9 номеров. Создателем и осн. автором "С." был Н. А. Добролюбов (см. его Собр. соч., т. 7, 1963). В "С." сотрудничали Н. А. Некрасов, Н. Г. Чернышевский, М. Е. Салтыков-Щедрин, печатались пародии Козьмы Пруткова. В соответствии с лит.-политич. программой "Современника‘‘ "С." обличал мракобесов и крепостников, высмеивал "прогрессистов"-либералов, бичевал "чистое искусство". Среди сатирич. жанров "С." преобладали стихотворная пародия и лит. фельетон.

Лит.: Л е о н т ь е в Н. Г., Добролюбов-пародист, "Уч. зап. ЛГУ. Серия филологич. наук", 1957, в. 30; Боград В. Э., Журнал ""Современник". 1847 -1866. Указатель содержания, М.- Л., 1959.

СВИСТО́К, тка́, ч.

1. Пристрій для свисту (у 1 знач.).

Засюрчав свисток кондуктора. І поїзд рушив (А. Головко);

Він зробив аж три свистки. Такі хороші та голосні! (Є. Кравченко);

// Пристрій для подання сигналів за допомогою свисту (у 3 знач.).

Він збив манометр і ударив залізом по боці [паровика]. Потому пустив пару в свисток (М. Коцюбинський);

// Дитяча іграшка, за допомогою якої утворюють свист.

При дифтерії, скарлатині і т. д. заразний чинник може передаватись через дитячі іграшки, особливо ті, що їх діти беруть в рот (свистки, пискалки та ін.) (з навч. літ.).

2. Свист, утворюваний таким пристроєм.

Нарешті від соснового новенького будиночка почувся свисток, яким кличуть собак (Ю. Яновський);

Свисток судді – покотився по зеленому полю футбольний м'яч (Остап Вишня);

Над лісом пролунав ледве чутний паровозний свисток (В. Собко).

(1) На свисто́к зі сл. витрачатися – використовуватися даремно, не мати позитивних наслідків.

Ми ще пам'ятаємо часи, коли енергія винахідників, творців часто витрачалася за образним висловом, не на створення продукції, а на свисток (з публіц. літ.).

Свисток

      сатирический отдел журнала «Современник». В 1859—63 вышло 9 номеров. Создателем «С.» и основным автором был Н. А. Добролюбов. В отделе сотрудничали Н. А. Некрасов, Н. Г. Чернышевский, М. Е. Салтыков-Щедрин, И. И. Панаев, печатались пародии Козьмы Пруткова (А. К. Толстой и братья Ал-др М., Ал. М. и В. М. Жемчужниковы).

Санкт-Петербург. Петроград. Ленинград: Энциклопедический справочник. — М.: Большая Российская Энциклопедия.Ред. коллегия: Белова Л. Н., Булдаков Г. Н., Дегтярев А. Я. и др.1992.

Свисто́к:

Сви́сток:

— (паперу) – клаптик паперу [18,II,III]

— звиток [XX] Та й що почне робити українська громада, для котрої «Зоря», видавана після мого плану, могла хоч у малій часті заступити місце свого національного органу, а для котрої «Зоря», видавана товариством ім. Шевченка під редакцією панів Цеглинських і Подолинських, свистками в півтора листка н-р, правдоподібно принесе більш сорому, ніж хвали [XX]

— згорток паперу [32]

— клапоть паперу (зневажливо — брошура, листівка) [46-2;46-1]