РІШУ́ЧО, присл.
Те саме, що рішу́че.
Мати чоловіка, стара господиня, .. любовно, але рішучо відсунула молоду невістку від усякого господарювання й життєвих дрібниць (Г. Хоткевич);
По обіді треба лежати, дозволяється не спати, як хто вже рішучо не хоче (Леся Українка);
Лейбуньо .. так любить [пироги з черницями], що віддав би за них усе, але то рішучо все на світі (І. Франко).
[riszuczo]
присл.
zdecydowanie
присл.
Те саме, що рішуче.