ПОМИ́МО

ПОМИ́МО, прийм., з род. в., розм. 1. Уживається при позначенні особи, предмета, явища і т. ін., без участі, наявності яких щось відбувається, здійснюється і т. ін. ..той не соціаліст, хто чекає здійснення соціалізму помимо соціальної революції і диктатури пролетаріату (Ленін, 30, 1972, 144). 2. Уживається при позначенні особи, предмета, явища і т. ін., крім яких наявні інші особи, предмети, явища і т. ін. Звичайно, і помимо цього є в нього про що розповісти: три роки війни! (Головко, II, 1957, 492). ◊ Поми́мо моє́ї (своє́ї і т. ін.) во́лі — несамохіть, незалежно від власного бажання. Взагалі не ідеалізуйте мене, я навсправжки кажу, що я сього боюся, я вже раз падала з п’єдесталу, зробленого помимо волі моєї (Л. Укр., V, 1956, 169); В такі хвилі Маруся якось помимо своєї волі поглядала на Юрчика (Хотк., II, 1966, 264); Олег відчув, що його літак, підіймаючись вгору, разом з тим помимо його волі став круто звертати ліворуч (Ле, Клен. лист, 1960, 67). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 120.