ПОШКАНДИБА́ТИ, а́ю, а́єш, док.
1. Піти, налягаючи на укорочену або хвору ногу.
Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і відтак пошкандибав за Леоном (І. Франко);
Василько затарабанив голими п'ятами по мокрих боках коня. Слідом за ним пошкандибав на милиці і з цеберкою в руках босий товариш (П. Панч).
2. Повільно піти.
На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Т. Шевченко);
Незнайомець нарешті прокинувся від своїх дум, зиркнув на сонце, що ховалось за обрій, і .. затерплими ногами пошкандибав до санаторію (Ю. Збанацький).
Дієприслівникова форма: пошкандибавши
.. пошкандибати-аю, -аєш, док.
1) Піти, налягаючи на вкорочену або хвору ногу.
2) Повільно піти.
To hobble (off, away)