ОТРОК

ОТРОК, в Др. Руси этим термином обозначали 1) подростков, юношей; 2) младших дружинников. О. были княжеские, боярские и посадничьи. За убийство княжеского О. полагался штраф в 40 гривен серебра. По Пространной Русской правде и летописям, О.- представители власти, княжеские послы, сборщики дани. Отдельные князья (напр., Святополк Изяславич Киевский, 1093- 1113) имели в своём распоряжении до 700 "своих" О.

ПІ́ДЛІТОК (хлопчик або дівчинка 12-16 років — перехідного між дитинством і юнацтвом віку), НЕДО́ЛІТОК, НЕДО́РО́СТОК розм., ПІДРО́СТОК розм., ВИ́РОСТОК діал.; ПІВПА́РУБОК розм., ПІВПАРУБЧА́К розм., ПІДПА́РУБОК розм., ПІДПАРУБЧА́К розм., ПАРУБІ́ЙКО розм., ПАРУБІ́ЙКА розм., ПАРУБ'Я́ розм., ПАЦА́Н фам., ШПІНГАЛЕ́Т жарт., ШКЕТ зневажл., О́ТРОК заст., ірон., ПІДПАРУБО́ЧИЙ діал., ПАХО́ЛОК заст. (про хлопчика); ПІВДІ́ВКА розм., ПІВДІ́ВОК розм., ПІДДІ́ВОК розм., ОТРОКОВИ́ЦЯ заст., ірон. (про дівчинку). Підлітки радо готувалися в дорогу і або діловито допомагали дорослим, або докучали їм розпитуваннями (З. Тулуб); Він схилився, бо високий, а я ще недоліток (Ганна Барвінок); Озвірілих від голоду й ненависті недоростків насилу розчепили (П. Загребельний); Всі ми, будучи ще підростками, мріяли про те, щоб мати такий успіх в житті, як його мала тітка Клавда (Ірина Вільде); Біля Тясмину над кручею одиноко стояв хлопець-виросток дванадцяти-тринадцяти років (І. Ле); Докія не помітила, як Дмитро з півпарубка парубком став (М. Стельмах); — І цю, пане, укинуть? — скрикнув один білоголовий півпарубчак, указуючи на півторааршинну щуку (Панас Мирний); — Підпарубок уже, патли аж на шию випустив, а квиточка забув узяти (О. Гончар); Десятий рік йому, а він високий, ніби чотирнадцятилітній парубійко (А. Хижняк); Коло Якового колодізя зібралася купка паруб'ят (П. Куліш); На площу, прямо до міськради, за пацаном іде пацан (В. Сосюра); — О! — весело підморгнув він до Сашка. — І ти тут, шпінгалет з Ланжерону? (Ю. Смолич); Прислали до нас у Дачний училку молоду, щоб по-англійському шкетів мучила (А. Крижанівський); Їхала (княжна) конем з стремінними отроками за боярами (М. Грушевський); О, в душі цього отрока плевели знайшли добрий ґрунт (А. Хорунжий); Він розповів, як ще хлопцем, підпарубочим, вів він троє коней напувати (Г. Хоткевич); Вже Павлусь був чималий пахолок, а вона ще возилася з ним, як з маненькою дитинкою (О. Стороженко); Не до пана, так до хазяїна все 'дно найматися треба, бо вже півдівка (К. Гордієнко); Вже не дівча ж, півдівок, як по-колишньому, а вона й хати підмести не вміє (Ю. Збанацький); — Я вже дівка, — зобидилась Клавка. — Ні, ти ще піддівок (Ю. Мокрієв); (Ольга:) Що трапилось, отче Олександре? Хто це гуркає? (Навроцький:) Отроковиця Улька (І. Микитенко). — Пор. малолі́ток, 1. хло́пець.

СОРВИГОЛОВА, ОТРОК. Смешанный характер всех языков выражается, между прочим, в сосуществовании и столкновении синонимов, восходящих к лексическим системам разных языков, диалектов или жаргонов. Так как смежные лексические системы скрещиваются, взаимно пересекаются, так как более развитые и социально ценные языковые системы притягивают к себе и растворяют в себе менее устойчивые, то при скрещении или смешении лексики разных говоров, наречий возникают разнообразные потенциальные синонимические ряды слов.

Любопытны замечания И.И. Железнова о смысловом родстве и смысловом различии синонимических выражений отрок и сорвиголова в языке уральских казаков. Слово отрок «в понятии казаков, хотя и равносильно слову сорвиголова, но имеет от последнего некоторое и не малое даже отличие.

” Сорвиголова“ означает забияку взбалмошного, делающего все очертя голову, без рассуждения — пройдет ли ему проказа его даром, или взъедет на шею, — без соображения, какое она произведет впечатление на других, без страха, наконец, потерять свою репутацию. Но ”отрок“— человек тонкий. Он ничего не сделает наобум, не размыслив предварительно, что и как выйдет. Он знает, какую именно и над кем именно сшутить шутку. У него на первом плане не одно желание насолить кому или потешить себя. Нет, он также умно и тонко рассчитывает и на то, чтобы проказа его была вполне достойна казака, чтобы она одному кому показалась горькой и соленой, а другим доставила бы смех и некоторого рода удовольствие, чтобы, наконец, проказничая, не пропасть самому в общем мнении» (Железнов, Уральцы. 1888, 1, с. 5).

Заметка ранее не публиковалась. Сохранилась рукопись на отдельном листке. Печатается по рукописи. — В. Л.

В. В. Виноградов.История слов,2010

О́ТРОК, а, ч.

1. ц.-с. Хлопець-підліток.

Хто скаже, де кордон між дійсністю і грою В дитини, в отрока, у юнака й дідка! (М. Рильський);

– Отже, ти, отроче, на порозі мудрості... (О. Гончар).

2. іст. У стародавній Русі – князівський або боярський слуга, що входив до складу молодшої дружини; молодий дружинник.

Біля дверей княжого дому Семена Олуєвича і Василя Гавриловича зустріли два отроки (А. Хижняк);

Роздуми його обриває оклик чатуючого коло дверей отрока. Він оповіщає князя про прихід нарочитих мужів (Д. Міщенко).