ПРОЯСНЯТИСЯ

ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, я́ється і ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОЯСНИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. чим і без дод. Ставати світлим, не похмурим при появі сонця, місяця, зірок або звільняючись від хмар, туману і т. ін. (про небо, обрій і т. ін.).

Темніло небо, а потім звільна прояснювалося зорями (І. Франко);

Небо щодалі більш прояснювалось (Л. Юхвід);

Емрель помітила, що пітьма прояснюється (Н. Королева);

Було ще трохи зарано; ледве що зоріло, а темні сумраки [сумерки] ще не зовсім прояснилися (Н. Кобринська);

Далекі далі – від хмари хмурніли і враз прояснились. Бо їм же сонце з-за хмари звістку давало (П. Тичина);

* Образно. Хмарка на чолі Семенця прояснюється (С. Васильченко);

// безос.

Надворі виднішало та прояснювалось (І. Нечуй-Левицький);

Після кількох сльотливих днів прояснилося (Я. Галан);

Цілий тиждень дощило, але в суботу почало прояснятися (У. Самчук).

2. Ставати легким, доступним для розуміння; з'ясовуватися.

Починає прояснятися картина руху глибинних вод (з наук.-попул. літ.);

– Дещо прояснюється в твоїй філософїї, починаю розуміти (О. Донченко);

Праця ввела мене в тайники темні, .. Нею дива прояснилися земні, Загадка нужди людської стара (І. Франко);

Тепер усе прояснилося, а тоді ж ще ніхто не знав, чому німці так швидкувалися [поспішали] взяти Севастополь саме в ті грудневі дні (В. Кучер).

3. Ставати виразно, чітко видимим.

На дворищі видніло. з темряви прояснялись контури ясенів (С. Васильченко).

4. Ставати чітким, виразним, логічним (про мислення, думки, свідомість і т. ін.).

Остаточно прояснюється свідомість, і незаможник розуміє, що “настав гарний час” (В. Еллан-Блакитний);

Марія відчула, як зсувається з її грудей тяжкий камінь жури, як прояснюється стомлений мозок і повертається тихій спокій (Р. Іваничук);

Єремія зирнув на червінці, і його думки прояснились (І. Нечуй-Левицький);

Щось почало прояснюватися у наших головах, щось неусвідомлене ще, але вже відчутне входило в наші молоді душі (Б. Антоненко-Давидович);

Випита рідина полум'ям обпекла горло, потім те полум'я шугонуло в голову, мозок прояснився (І. Волошин);

// безос., перев. у сполуч. зі сл. в голові.

Гаряча хвиля б'є до серця, в голові прояснюється. Він не хоче вмирати. Він хоче жити (М. Коцюбинський);

Холодний .. душ значно освіжив хворого. В голові трохи прояснилося, нестерпний біль у скронях ущух (С. Добровольський).

5. чим і без дод., перен. Виходити із стану байдужості, ставати радісним, веселим; пожвавлюватися.

І блідолиці паничі, стрінувшися з нею, оживають, проясняються й геть-геть проводять її своїми очима (Панас Мирний);

Люди серцем прояснялись, в долоні плескали мені (П. Тичина);

Захар прояснюється, виголене ради врочистого дня лице веселіє (К. Гордієнко);

Світолюб води напився, ясним зором прояснився (Н. Забіла);

// у сполуч. зі сл. думки, думи і т. ін. Ставати приємнішими, веселішими.

Коли не раз сиділа [пані] над своєю роботою й укладала .. нитку за ниткою, а з-під її пальців виходили гладенькі червоні листочки й квіти, то й думки її хорошіли й прояснювалися (Н. Кобринська);

Гарне було місце, дуже мені подобався цей затишок, і тепер, згадуючи його під хмурим північним небом, прояснились мої думи і заграло українське серце (О. Стороженко);

// Ставати радісним, незатьмареним, веселим (про очі, обличчя, погляд і т. ін.).

Устина задумалась. Суворо насуплені її оченята почали прояснятися знову (С. Васильченко);

Орфей натхненно співав серед кола людей. І прояснялися лиця, горіли очі (О. Бердник);

Антон довго сидів з листом, глибоко замислений. Лице то прояснювалось, то знову ставало похмурим і зосередженим (Д. Ткач);

Зелепуга ще хвилю посидів на колоді зі звішеною головою, але звільна погляд його прояснився (І. Франко);

// безос., у сполуч. зі сл. на душі, в душі. Ставати веселим, радісним (про людину).

Данило і Григорій посміхаються, а в Левка прояснюється на душі: виходить, ще Бог милував його від слідчої кімнати (М. Стельмах);

В душі Мусія .. враз прояснилося. Догадався: хтось із хлопців кинувся навтьоки (В. Речмедін).

6. тільки недок. Пас. до проясня́ти, проя́снювати 1, 2, 4, 5.

ВЕСЕЛІ́ТИ (ставати веселим, радісним), РОЗВЕСЕЛЯ́ТИСЯ, ВЕСЕЛІ́ШАТИ (ставати веселішим); ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ (виходити зі стану байдужості, ставати веселим, радісним); РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ (позбуватися похмурого вигляду, ставати веселим); РОЗ'ЯСНЯ́ТИСЯ діал., РОЗ'Я́СНЮВАТИСЯ діал. (ставати веселішим, привітнішим — про обличчя). — Док.: повеселі́ти, звеселі́ти, розвесели́тися, повеселі́шати, звеселі́шати, звесели́тися, проясни́тися, проясні́ти, розпого́дитися, розхму́ритися розм. роз'ясни́тися. А гарна вдова веселіє, що загублене знайшла (Марко Вовчок); Як пройшов (Максим) усю азбуку, аж повеселів (Панас Мирний); Шинкар.. розвеселився і жарти підняв (Марко Вовчок); І зажурився старшина... Та згодом звеселів (М. Нагнибіда); Ліна жвавішає біля подруги, веселішає (О. Гончар); (Доля:) Не плач, Старче, не журися, Глянь на мене, звеселися (Л. Глібов); Захар прояснюється, виголене.. лице веселіє (К. Гордієнко); Усі підняли голови, проясніли (С. Васильченко); Їй легше, коли дивиться на нього, як його чоло розпогоджується (А. Крушельницький); Мажарин.. шепнув Славі на вухо: — Розхмурився (Ірина Вільде); Вона в розмові усміхалася раз по раз, причім її лице роз'яснювалося (О. Кобилянська).

ВИПОГО́ДЖУВАТИСЯ безос. (про погоду — ставати ясно, без хмар), РОЗПОГО́ДЖУВАТИСЯ, ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ВИЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ВИГОДИ́НЮВАТИСЯ, РОЗ'Я́СНЮВАТИСЯ розм., РОЗ'ЯСНЯ́ТИСЯ розм., ЯСНИ́ТИСЯ розм., РОЗГОДИ́НЮВАТИСЯ розм., ВИГУ́ЛЮВАТИСЯ розм. рідко, РОЗГУ́ЛЮВАТИСЯ розм. рідко. — Док.: ви́погодитися, розпого́дитися, ви́яснитися, проясни́тися, ви́годинитися, перехма́рити розм. роз'ясни́тися, розгоди́нитися, ви́гулятися, розгуля́тися. Починало випогоджуватись (Л. Юхвід); Зранку сіялася дрібненька мжичка, але згодом випогодилося (А. Хижняк); Вже й розпогодилось, умите сонце перекинуло свої золоті коси на поля (М. Стельмах); Де і хмари подівалися, і вп'ять (знову) вияснилося (Г. Квітка-Основ'яненко); У долині лежав ще густий смерк, але за кілька хвилин вияснюватиметься й тут (Ю. Смолич); Надворі виднішало та прояснювалось (І. Нечуй-Левицький); З полудня ж наче вигодинюється (Є. Гуцало); Після надокучливих дощів розгодинилось (І. Цюпа); Вигулюється там, а тут іще запнуто.. Дощ іде (П. Тичина); Ось розгулялося, і Сонце з хмари блись (Є. Гребінка).

ВИЯ́СНЮВАТИСЯ (про небо, обрій — ставати ясним, безхмарним або малохмарним; про сонце, місяць, зорі — виходити з-за хмар, туману тощо або ставати яснішим, світлішим), ВИЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ, ПРОСВІ́ТЛЮВАТИСЯ, СВІТЛІ́ТИ, СВІТЛІ́ШАТИ, ЯСНІ́ТИ, ЯСНІ́ШАТИ (про небо, обрій). — Док.: ви́яснитися, проясни́тися, просвітли́тися, посвітлі́ти, просвітлі́ти, проясні́ти. Тим часом згодом буря впала.. Небо вияснилось (І. Нечуй-Левицький); Крізь напоєне вологою повітря вияснялося туманкувате сонце (К. Гордієнко); Прояснилось небо, сяючи міріадами зірок (А. Шиян); Під місяцем, то темніючи, то просвітлюючись, рухалися хмари (М. Стельмах); Небо починало світліти (С. Чорнобривець); Наближається ранок.. Світлішає край неба (В. Собко); Край неба на сході почав ясніти (І. Нечуй-Левицький); Небо все яснішає, з-за видноколу показується повний місяць (Леся Українка).

ЯСНІ́ТИ (набувати веселого, радісного, привітного виразу — про обличчя, очі, погляд), СВІТЛІ́ТИ, ПРОЯ́СНЮВАТИСЯ, ПРОЯСНЯ́ТИСЯ. — Док.: поясні́ ти поясні́шати, посвітлі́ти, проясни́тися. Як ти співала в нашій частині, Очі ясніли, як сині роси (А. Малишко); Марина бачила, як світліло його обличчя (З. Мороз); Його погляд весь час прояснювався і, нарешті, став захоплено-веселим (Ю. Збанацький); Молоде лице його,.. то хмуриться, то прояснюється (Панас Мирний).