АЛКЕ́НИ, ів, мн. (одн. алке́н, у, ч.), хім.
Ненасичені вуглеводні, молекули яких мають тільки один подвійний зв'язок між атомами вуглецю.
Алкени, число атомів вуглецю в яких більше трьох, мають ізомери (з навч. літ.).
Органічні сполуки, ненасичені аліфатичні вуглеводні, напр., етен, Н2С = СН2 (заг. формула СnH2n); їхні молекули містять один подвійний зв'язок; а. здатні вступати в реакції приєднання і полімеризації.
-ів, мн.
Аліфатичні ненасичені вуглеводні, що мають у своєму складі один подвійний зв'язок, наприклад, етилен, бутен-2 та ін.