ВИ́ПЛЕКАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́плекати.
– Це добре, якщо колос до людей хилиться, бо нашими руками він виплеканий, з нашого труда виріс (М. Руденко);
Здекваліфікувався ти, втративши свій щасливий дар орієнтації, виплеканий по тюрмах! (І. Багряний);
Син пішов з дому – і все для неї втратило свою красу, відлетіла геть від неї роками виплекана надія (Ю. Збанацький);
* У порівн. Голівки [дам] – наче виплекані квіти, що у росі коштовностей ряхтять (Л. Костенко).
ВИ́КОХАНИЙ (який має гарний вигляд унаслідок дбайливого догляду), ВИ́ПЕЩЕНИЙ, ВИ́ПЛЕКАНИЙ, ПЛЕ́КАНИЙ, ПЕ́ЩЕНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ВІДКО́ХАНИЙ рідше. Нова сукня стиснула її повне викохане тіло (І. Нечуй-Левицький); Правильний ніс і випещені шовковисті вусики — все було в ньому гармонійним і витонченим (З. Тулуб); По виплеканому обличчю Раусліта.. проходить трохи здивована посмішка (В. Собко); Добродій Олесь думав, гладячи раз по раз гарною рукою свою плекану бороду (О. Кобилянська); Професор Стрєльцов потупив погляд і сховав у своїй пещеній бороді єхидну посмішку (Ф. Бурлака); Вуса Кучеревського здалися ще надто моложавими в порівнянні з відкоханим чорнявим.. вусом Івана Івановича (І. Ле).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до виплекати.
див. викоханий; вродливий
Ви́плеканий, -на, -не
Выпешчаны