ВИСОКОДУ́МНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до високоду́мний 1.
Господь Бог .. по заслузі покарав нашу високодумність (І. Нечуй-Левицький);
Нині ж я страшно боюсь прудконогого сина Пелея. Високодумності сповнений, він не захоче лишатись Тут, на рівнині оцій (Борис Тен, пер. з тв. Гомера).
-ності, ж.
Абстр. ім. до високодумний.