РОГА́ТИНА, и, ж.
1. Холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев'яний держак, якою користувалися піші війська в середні віки.
Стріляв [Штефан], поки міг. Коли його оточили волохи, він, ранений, кинувся на них із рогатиною, і його було розсічено шаблями на шматки (Г. Хоткевич);
Княгинина рука не хибила – пускала рогатину влучно (А. Хижняк);
// Мисливська зброя для полювання на ведмедя.
А він, розлючений, як стрибне до вас, а ви не розгубились, вхопили рогатину, добре вперлись у сніг і взяли лютого звіра на рогатину (Остап Вишня);
Тарас Овсійович щось невиразно мурмотів і вайлувато ворушився на стільці, як ведмідь, що його штрикають рогатиною (С. Добровольський).
2. рідко. Те саме, що рога́тка 1.
Сторожа тільки прибрала рогатини, розставлені на ніч впоперек вулиць, як критий візок проторохтів колесами по мощеній колодами Луб'янці (Н. Рибак).
3. рідко. Розвилина на дереві або на дорозі.
Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі, і заплющує очі (Ю. Смолич).
4. Стародавнє примітивне землеробське знаряддя; соха.
У землю ввіткнута, рогатина тяжка Стояла... (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).
РОЗВИ́ЛКА (стовбура дерева, гілки), РОЗВИ́ЛИНА, РОЗСО́ХА, РОЗГІ́ЛКА, РОЗГІ́ЛЛЯ, РОЗГІ́ЛЕННЯ розм., РОГА́ТИНА розм. Я швидко відшукав потрібну грушу, в розвилці розчахнутих стовбурів, серед листя, прикиданого снігом, знайшов потрібні мені папірці і поклав у партизанську поштову скриньку свого листа (Ю. Збанацький); В очі впала невеличка лампа. Вона чаділа на розсосі під земляною стелею (П. Панч); На розгілці лозини сидить і тремтить польова миша (О. Копиленко); Бджоли дзвонять на розгіллях срібних (І. Вирган); Було так тепло і дитинно в той день під шум і крики ґав, коли налякану пташину я на розгілення поклав (В. Сосюра); Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі (Ю. Смолич).
СПИС (холодна зброя — гострий металевий наконечник на довгому держаку), ПІ́КА, РА́ТИЩЕ заст., СУЛИ́ЦЯ заст., ШТИХ заст.; ДРО́ТИК (метальний спис); РОГА́ТИНА (ніж, насаджений на дерев'яний держак). Козаки кинулись битися рукошма. Залисніли козацькі шаблі, заблищали гострі списи (І. Нечуй-Левицький); Одна сотня козаків з піками, шаблями.. гарцювала праворуч і ліворуч транспорту (З. Тулуб); Важне було військо в Гетьманщині .. у кожного мушкетик, ратище, шабля і чотири пістолі (О. Стороженко); Не один кінний козак зважився вискочити в поле та пробувати щастя шаблюкою або сулицею (О. Маковей); Княгинина рука не хибила — пускала рогатину влучно (А. Хижняк).
-и, ж.
1) Холодна зброя у вигляді ножа, насадженого на довгий дерев'яний держак, якою користувалися піші війська у середні віки. || Мисливська зброя для полювання на ведмедя.
2) рідко. Те саме, що рогатка 1).
3) рідко. Розвилина на дереві або на дорозі.
4) Стародавнє примітивне землеробське знаряддя; соха.
разновидность копья с широким и массивным обоюдоострым наконечником. Обычно общая дл. 2,5-3 м, дл. наконечника ок. 0,3 м. На Руси с 12 в. Р. вооружались в осн. пешие воины, городская стража. С нач. 18 в. применялась только в качестве охотничьего оружия.
ж.
épieu m
frámea f
мисл.
boar-spear
mbano (mi-), mkonjo (mi-), ukonzo (konzo)
На муху з обухом. Пр.