СТЕКЛИЙ

СТЕ́КЛИЙ, а, е.

1. Високий і тонкий (про трав'янисту рослину між густими заростями кущів, дерев).

На місці старих стеклих трав завруняться нові, густо-зелені трави, виростуть нові буйнолисті дерева (П. Загребельний).

2. діал. Скажений.

* У порівн. Помалу на землю спустився Когутик .. Лисичка-сестричка тільки того й ждала, Скочила, як стекла, Півника спіймала (І. Франко).

Всте́клий, стеклий:

Сте́клий:

— скажений [2;14;27;48;51;XX] Я бігав 2 тижні, як стеклий, і нагризся тільки, що Cyce [XX]

— скажений, божевільний [1,13,X]

— скажений [IV,V,VIII,XIII]

— шалений, божевільний [46-2;46-1]