ПОВНОТА

ПОВНОТА́, и́, ж.

1. Властивість за знач. по́вний.

Його округле, пухнате обличчя було подібне до розцвілої [розквітлої] в усій повноті півонії (І. Франко);

– Ти повнися повнотою, – творчою, презолотою, що могла б і жить, і жить (П. Тичина);

А я лишився з своїми думками, з своїм нерозгаданим питанням: як це так, що порожнеча зживається з повнотою, глупота з розумом? (Д. Ткач).

2. Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь.

Пишу це не ради самовихваляння, а, як побачить читач, для повноти .. характеристики Якова Дем'яновича Качури (Іван Ле);

Повнота асортименту – один з найважливіших показників культури торгівлі (з газ.);

// Насиченість, змістовність.

А може, в цьому і є воно, щастя? В напрузі, в повноті життя? (О. Гончар);

Духовна повнота особистості.

3. Вищий ступінь чого-небудь.

Від повноти щастя Надія Миколаївна вся світилася радістю (П. Панч).

4. Огрядність.

Піп гречно, наскільки дозволила його повнота, вклонився Вараві, подякував за честь (М. Стельмах).

(1) Від повноти́ почутті́в (почува́нь, пережива́нь і т. ін.) – від надміру почуттів, почувань, переживань тощо.

П'яні прапорщики та корнети .. від повноти почувань пострілювали з пістолетів у електричні лампочки (Ю. Смолич);

(2) [Вся] повнота́ вла́ди – влада в усіх її проявах; необмежена влада.

Але занадто вже багато терпів опришок там, коло вогню, занадто багато понижався [принижувався], щоби не нагородити себе тут повнотою власті [влади] (Г. Хоткевич);

– Я передаю всю повноту влади над військом великому візирові і наказую: негайно, сьогодні ж, вирушити на Відень і взяти його якнайшвидше! (В. Малик);

(3) У всій [свої́й (його́)] повноті́ – повністю, цілком.

Коли ж прийде дух істини, він не лише звістує [звістить] вам про майбутність, а й відкриє вам правду у всій повноті, й тим уславить мене, бо звістує [звістить] вам те, що сприйме від мене (Ю. Мушкетик);

Хоч у Кракові не бракувало противників і весь час доводилося боронитись від їх нападків, Лепкому вдалося у всій повноті проявити свій літературний талант (з меуарної літ.).

НА́ДМІР чого (вищий ступінь вияву, розвитку чого-небудь — перев. почуттів, фізичних та духовних сил і т. ін.), НАДЛИ́ШОК, ЗАЙВИНА́, ПОВНОТА́, ПО́ВІНЬ поет., ПОВНОВО́ДДЯ поет., НА́ТОВП розм., ПО́ВНЯ рідше, ПО́ВНЯВА рідше. Вона зиркала на всіх своїми чималими веселими та ясними карими очима, неначе на всіх бризкала з очей надміром свого щастя-долі (І. Нечуй-Левицький); Надмір сил у кожнім русі, Кров жива в ударі кожнім (М. Рильський); — Та-ак! — не витримав напруження хтось у перших рядах крісел і ніби видихнув зайвину широкого захоплення (І. Ле); Від повноти почуттів Котовський ляснув Ласточкіна по плечу (Ю. Смолич); ..В погляді його була повінь гніву (О. Довженко); Повноводдя почуттів; Личко од натовпу почуттів та від сліз горіло (Панас Мирний).

1) ful(l)ness; (достаток) plenitude, amplitude; (цілісність) absoluteness, completeness

повнота влади — plenary authority

2) (гладкість) corpulence, stoutness, rotundity; (надмірна) obesity

3) (звука) volume

【阴】

1) 完全, 全部, 完整

Повнота влади 全部政权

2) 肥胖

див. багато

Fullständighet; frodighet

Повнеча, повня, повнява

Kompletthet; frodighet

Fuldstændighed; fedme

Багацце