ПОСІВАТИ

ПОСІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. етн. Розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком.

Сіє, посіває.., стиха промовляє: “Роди, Боже, пшеницю як лаву” (Сл. Б. Грінченка).

2. що, перен., рідко. Сіяти, поширювати серед людей.

[Диякон:] Ти стережись так кидати словами, зневір'я і нещирість посівати в громаді нашій братній (Леся Українка).

ПОСИПА́ТИ етн. (за давнім народним звичаєм — розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком або Різдвом), ПОСІВА́ТИ, ЗАСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ. — Морозе, Морозеночку, — замолився він тихо. — Пусти мене до хрещеного батька. Я тільки до його одного піду посипати і, що випосипаю, віддам тобі половину (Панас Мирний); Житом-пшеницею і всякою пашницею посівають на Новий рік (з журналу); Друзів зерном засівать Було ділом звичним (М. Рильський); Хлоп'ям на Новий рік ішов я З торбиною зерна в село, ..У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Д. Павличко).

див. сіяти