БРИКАТИ

БРИКА́ТИ (про копитних тварин — підкидати зад і задні ноги, а також бити, битися при цьому однією або обома задніми ногами), БРИКА́ТИСЯ, КО́ПАТИ, ХВИЦА́ТИ, ХВИЦА́ТИСЯ, ВИХА́ТИ розм., ВИХА́ТИСЯ рідше, ФИЦА́ТИ рідше, ФИ́ЦКАТИ рідше, ФИЦА́ТИСЯ рідше, ФИ́ЦКАТИСЯ рідше; ВИБРИ́КУВАТИ (раз у раз грайливо брикати, стрибати). — Док.: брикну́ти, брикну́тися, ко́пнути, хвицну́ти, хвицону́ти підсил. вихну́ти, фицну́ти. Лиш коней держатиме (Славко) більше: молодих лошаків, бо він любить придивлятися, як вони брикають (Л. Мартович); — Купив (батько) коня такого, що копає й кусає, та й підкував на всі чотири ноги (Л. Мартович); Реве він (олень), б'є вовків рогами, хвицає, але не відступає люта зграя (З. Тулуб); Покупці оглядають коні навкруги, заглядають їм в роти, оглядають зуби. Коні пручаються, задирають голови, хвицаються (І. Нечуй-Левицький); Пан коня штиркає, нагайкою крає, А кінь вже й виха, і хропе!.. (М. Костомаров); Від самого коня на цій половині (ярмарку) вимагалося небагато: доброї робочої сили, апетиту і всяких-таких манер, аби не фицкався чи не гриз за плече нового хазяїна (Ірина Вільде); На березі ставу вибрикувало теля (І. Цюпа).

СТРИБА́ТИ (робити стрибок, стрибки), ПЛИГА́ТИ, СКАКА́ТИ, ЦИБА́ТИ, БРИКА́ТИ, ВИБРИ́КУВАТИ, ГО́ПАТИ розм., ГО́ПКАТИ розм., ГАЦА́ТИ розм. — Док.: стрибну́ти, плигнути, плигону́ти підсил. скі́кнути, ско́чити. В чистім полі на роздоллі Молоде ягня стрибає (П. Грабовський); Хлопці повлазили в човен та давай стрибать з човна в воду на бік, де було води по пояс.. Я довго дивився та й думав: "Ви скакаєте в воду, як маленькі, а от я скочу так, як плигають парубки з каменя або з гатки в воду" (І. Нечуй-Левицький); — Хочу, щоб ти (Катре) не цибала бездумно, наче кізка. Життя не луг (Н. Рибак); Козенята.. вибрикували на довгих тонких ніжках (О. Донченко).

БРИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. чим і без дод. Підкидати зад і задні ноги (про копитних тварин); хвицати.

Ускочив [Осел] у село – всяк очі витріщає, А він брикає, хвіст задрав, Аж куряву підняв (Л. Глібов);

А Хуанова кобила, Наче справді норовиста, Так брикає, Що здається, Скине геть кавалериста (В. Самійленко).

2. Граючись, пустуючи, бігати й стрибати.

На вінику по хаті брикають [діти] (Марко Черемшина);

Старого пастуха бере і сміх і гнів: Ну, сказано – малі! Усе б то їм брикати! (М. Рильський).

3. перен., розм. Виявляти норовистість; капризувати.

Пархоме, В щасті не брикай! В нудьзі притьмом не лізь до неба! (П. Гулак-Артемовський).

4. кого, що. Бити задніми ногами.

Я музу кличу не такую: Веселу, гарну, молодую – Старих нехай брика Пегас (І. Котляревський).

див. брикатися; іти; пустувати; чванитися

Вихати, вихнути, вихонути, завихати, повихати

(про коня) to kick; to buck, to jib

【未】 踢, 蹴

Брика́ти, -ка́ю, -ка́єш, -ка́є

Пстрыкаць