автоло́гія
• автологія
(від грец. αυτός — сам і λόγος — слово)
- вживання слів у їхньому прямому (власному) значенні, на відміну від слів і виразів, ужитих у переносному значенні, властивому тропам (метафора, метонімія, алегорія тощо). У худож. л-рі (особливо поезії) для створення образності найчастіше використовуються образотворчі можливості метафоричного, додаткового значення слова (див. Внутрішня форма слова). Але й автологічне — пряме — вживання слова є засобом створення художньо виразних, здатних естетично впливати на читача картин дійсності (наприклад, у віршах Т. Шевченка "Садок вишневий коло хати", "Ой, сяду я під хатою" та ін.).
В. М. Лесин.
АВТОЛО́ГІЯ, ї, ж., лінгв.
Уживання слова в прямому значенні.
Своєрідним “підступом” до поеми “Мойсей” є VІ вірш. Автологія і метафоричність тут становлять органічний сплав (з наук.-попул. літ.).
-ї, ж.
Вживання слів у їх прямому значенні на відміну від переносного.
Автоло́гія, -гії, -гією (гр.)