БОГОМЕ́РЗЬКИЙ, а, е, заст., розм.
Нечестивий, безбожний.
– В нашій церкві було багато негідних слов'янських книг, різних нот.., навіть богомерзькі записки (С. Скляренко);
// Гидкий, огидний.
“Мирником” Золотої орди мусив визнати себе і Данило, якому прийшлося в ханській “гостині” пити богомерзький, в понятті русинів, напій – кобилячий кумис та просити, щоб поручена була земля його йому (з газ.).
Богопаскудний