ПОВІ́ТРЯ, ря, с.
1. Невидима газоподібна речовина (головним чином із суміші азоту й кисню), яка оточує земну кулю і якою дихають люди й тварини.
Повітря – ця всюдисуща суміш газів – найнеобхідніша умова нашого життя (з наук.-попул. літ.);
Усміхається пречисте небо, Все повітря пахощами дише (І. Франко);
Весь ранок дихав [Т. Г. Шевченко] свіжим, чистим повітрям, насолоджуючись тишею безкрайого степу (З. Тулуб);
* У порівн. Нам треба миру, як води й повітря, Як хліба й сонця, – миру треба нам (М. Рильський);
// перен. Неодмінна умова існування кого-, чого-небудь.
Наукова цінність у літературознавстві придається конкретним фактам – цьому повітрю кожної науки (із журн.);
// перен. Умови, обстановка, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін.
А хіба ж завтра не буде те саме – служба, телята, символізм і капуста? Припухлі очі і позіхання? .. Йому зробилося душно од того повітря (М. Коцюбинський).
2. Вільний простір навколо землі.
[Перелесник:] Поглянь, як там літає павутиння, кружляє і вирує у повітрі (Леся Українка);
В повітрі, рокочучи, йшли літаки, Піднісши на крилах червоні зірки (М. Бажан).
3. З окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт.
Пасєков, крикнувши “Повітря!”, вискочив з машини .. Юнкерси розгортались над дорогою (Л. Первомайський).
4. рідко. Вітер, вихор.
Те лихо звалось білою війною .. Вона була немов лихе повітря, Що прилітає на совиних крилах (Леся Українка);
Повів повітря.
Виса́джувати / ви́садити в пові́тря див. виса́джувати;
Ди́хати / поди́хати чи́стим пові́трям див. ди́хати;
Ковта́ти / ковтну́ти пові́тря див. ковта́ти;
(1) Легке́ пові́тря, розм. – чисте, свіже повітря, яким вільно дихати.
Їй зробилося весело: вона завважила, що сьогодні було і гаряче і разом з тим легке повітря (Леся Українка);
Я відчув би її [Батьківщину] навіть по цьому легкому весняному повітрю, що тече на мене звідти, мов з високих вічно чистих гір (О. Гончар);
Потрі́бний (потрі́бен) як пові́тря див. потрі́бний;
Пуска́ти / пусти́ти у пові́тря див. пуска́ти;
Сьорбну́ти пові́тря див. сьорбну́ти;
Ухопи́ти пові́тря див. ухо́плювати.△ Абсолю́тна воло́гість пові́тря див. воло́гість;
Відно́сна вологі́сть пові́тря див. воло́гість.
◇ Ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути в пові́трі (між не́бом і земле́ю) див. ви́сі́ти;
[В пові́трі] па́хне / запа́хло сма́леним [во́вком] (сма́женим, гірчи́цею і т. ін.) див. па́хнути;
Забра́кло пові́тря див. забра́кнути;
Зли́нути в пові́тря див. злина́ти;
Зліта́ти / злеті́ти в пові́тря див. зліта́ти¹;
(2) На [сві́же (чи́сте, рідше ві́льне)] пові́тря, зі сл. виходити, вийти, вирватися і т. ін. – з приміщення, надвір.
– Парить, так парить! Ми от з ним і вийшли на свіже повітря (Панас Мирний);
Бійці-піхотинці, що трималися ніч у будинку, вирвавшись тепер на свіже повітря, на ходу приєднувались до своїх підрозділів (О. Гончар);
(3) На [сві́жому (чи́стому, рідше ві́льному)] пові́трі – надворі, не в приміщенні, поза його межами.
От би коли лягти отам під коморою, на свіжому повітрі – і заснулося б!.. (Панас Мирний);
Робота на чистому повітрі, на вольному морі здалась вербівцям багато легшою, ніж робота в сахарнях (І. Нечуй-Левицький);
З Черновець [Чернівців] вибираюсь через те, що літом все-таки краще бути на зовсім вільному повітрі (Леся Українка);
На повітрі готовилися .. котли каші, борщу, цілі запечені барани, величезні шмати м'ясива (Г. Хоткевич);
Оксен поплескав його по блідих щоках, які свідчили про те, що дитина просиділа цілу зиму в хаті і не бувала на свіжому повітрі (Григорій Тютюнник);
Носи́тися в пові́трі див. носи́тися;
Полеті́ти в пові́тря див. полеті́ти;
Рва́ти пові́тря (ти́шу) див. рва́ти;
Рі́зати / розрі́зати пові́тря (ти́шу) див. рі́зати;
(4) Сві́же пові́тря – нові ідеї, думки, суспільні погляди.
Це були загалом роки найтемнішої реакції 1905 року .. Проривались подуви свіжого повітря, по Глухову засновувались гуртки для вивчення політекономії (С. Васильченко);
У пові́трі па́хне див. па́хнути;
(5) Як пові́тря, зі сл. потрі́бний. – дуже, надзвичайно.
Через сваволю і честолюбство Потьомкіна лишився без діла один із найталановитіших полководців Росії [Суворов] – саме тоді, коли він їй був потрібний як повітря (С. Добровольський).
Air
важке (задушливе) повітря — close air
рідке повітря фіз. — liquid air
стиснене повітря — compressed air
викачувати повітря — to exhaust the air
непроникний для повітря — airtight
вийти на повітря розм. — to go out of doors, to go into the fresh air
на повітрі — in the open (air), out of doors
носитися у повітрі — to be in the air
подихати свіжим повітрям — to have a breath of fresh air; to take the air, to breathe fresh air
-я, с.
1) Суміш газів (головним чином азоту й кисню), що утворюють атмосферу Землі.
••
Чисте повітря — повітря, що складається з 20,96% кисню, 0,03% вуглекислого газу, 78,08% азоту, 0,94% інертних газів і не містить отруйних, агресивних і вибухонебезпечних речовин.
Штучне повітря — збагачена киснем суміш газів, призначена для дихання. || перен. Неодмінна умова існування кого-, чого-небудь. || перен. Умови, породжувані соціальним середовищем, колективом і т. ін.
2) Вільний простір навколо землі. Висаджувати в повітря.
3) З окличною інтонацією вживається як сигнал попередження про повітряний наліт.
4) рідко. Вітер, вихор. Повів повітря.