ПО́ЛЬСЬКИЙ, ЛЯ́СЬКИЙ іст., ЛЯ́ДСЬКИЙ діал. Козаки кинулись і швидко наздогнали польське військо (І. Нечуй-Левицький); Відчиняйте замку брами, Ляська піснь в нім загуде (пісня); Тут бивсь норман, і лядський Болеслав Щербив меча об Золоті ворота (М. Зеров). — Пор. поля́ки.
ПОЛЯ́КИ, ЛЯ́ХИ іст. В домі Міцкевича панувала польська мова, трохи, правда, відмінна, під впливом білоруської та литовської мов, від мови корінних поляків (М. Рильський); Черевань був тяжко грошовитий, да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами (П. Куліш).
поляк сущ.муж.одуш. (3)
ед.им.
Добрый поляк умеет сострадать ясновельможному ближнему и самКБ 3.
Я сам поляк.КБ 10.
мн.им.
Входят музыканты — жиды, мазуры, поляки и русские, и начинается дивертисмент.КБ 22 (рем.).
Rzeczownik
поляк m
Polak m
[pol'ak]
ч.
Polak
м.
Polonais m
ПОЛЯ́К див. поля́ки.
polaco m
полька f puolalainen
اهل لهستان ، لهستاني (مرد)
див. поляки.
1. polack
【阳】 波兰人
Поля́к, -ка́; -ляки́, -кі́в
Polonais
Polack
Polakk
Паляк
Polak
Pole