НЕПОГА́НО (досить добре), НІВРО́КУ розм., НІЧО́ГО розм., НІЧОГЕ́НЬКО розм., НЕАБИ́ЯК розм., НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм.; ПРИСТО́ЙНО, ПІДХОДЯ́ЩЕ розм. (у відповідності до певних вимог, умов). — Ви, Ягідко, добре орудуєте веслом? — Непогано (О. Гончар); Він (син) так нахиляється до мене.. і потішає, що йому добре живеться на світі. Просто сказати — таки нічого (М. Коцюбинський); — Нічогенько ярмаркується? — Часом з квасом, порою з водою, але якась копійчина перепадає (М. Стельмах); Син її вміє не тільки мугикати, а й співати неабияк (М. Стельмах); (Джонатан:) Хотів би він.. трохи підучитись, та грошей брак. А шкода, бо малює таки незгірше (Леся Українка); Як на чужоземця, українською мовою Петушек говорив цілком пристойно, лише своєрідно інтонував речення (Ю. Шовкопляс); Ні, підходяще він почав главу свого роману (П. Дорошко). — Пор. 1. до́бре.
ОДНА́КОВО присл., НА́РІ́ВНІ, НА́РІ́ВНО, НЕЗГІ́РШЕ (НЕЗГІ́РШ) розм., ОДНА́КО діал., ЗАРІ́ВНО діал. Я знайшов мого Адаменка на фронті, він командував красивим полком, і в його полку не було однаково зодягнених бійців (Ю. Яновський); Ліда була рада, що йде нарівні з іншими (О. Донченко); Про любов і розлуку нарівно Просить серце солдата в бою (А. Малишко); Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (О. Добровольський); Орудує вилами (Настя) незгірш парубка (І. Цюпа); Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце (прислів'я); — Його можна зарівно вивчити і на ремісника, і на імама, — подумав Регель... — Він ще дитина (О. Іваненко).
НЕЗГІ́РШЕ, розм.
Присл. до незгі́рший.
– Над нетягою збиткуються свої пани незгірше від чужих (С. Добровольський);
[Джонатан:] Хотів би він в Голландію поїхать з товаришами, трохи підучитись, та грошей брак. А шкода, бо малює таки незгірше (Леся Українка).
розм.
Присл. до незгірший.