ШТУКА́РСЬКИЙ, а, е, розм.
Прикм. до штука́р, штука́рство.
Що б не трапляло Олексі під руку – грубенька гілка чи просто кавалок дерева, – все це миттю вкривалося штукарським мереживом з зірочок та трикутників (І. Муратов);
Леонід Семенович і собі засміявся, але сміх його був не штукарський (І. Нечуй-Левицький);
Синки вербівських багатіїв дуже не любили Онопрія, а через нього й Кухтиного Карпа. Зараз, поглядаючи скоса на штукарські витівки Онопрія, вони виказували своє давнє бажання провчити верховоду гультіпак, але боялися зв'язуватись (А. Іщук);
Слово Шевченка сучасне і в тому розумінні, що воно докорінно заперечує декадентство, всілякі формалістичні викрутаси, штукарське знущання над змістом і формою поезії (з газ.).
штука́рський
[штукарс'кией]
м. (на) -кому/ -к'ім, мн. -к'і
-а, -е, розм.
Прикм. до штукар, штукарство.
Штука́рський, -ка, -ке