ГОРОШКУВА́ТИЙ, а, е.
Схожий на горошок.
Олесь, до краю змучений алергією, весь час ковтав білі горошкуваті пігулки (із журн.);
// Який складається з частинок, формою схожих на горошок.
Брав [Тихон] залізні грабельки, садівничу лопату і виходив копирсатися в чорній горошкуватій землі (М. Рудь);
// розм. Маленький і гладкий.
– За лікаркою послано? – спитав [підполковник] похмуро, дивлячись на присадкувату, горошкувату постать Сидорчука (Ю. Бедзик).
[horoszkuwatyj]
прикм.
groszkowaty
Горошкува́тий, -та, -те