ПОНАКРАДА́ТИ, а́ю, а́єш, док., чого.
Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз.
– То вони, мабуть, понакрадають у чужих садках, та й хваляться! – неласкаво одказав Жук (Панас Мирний);
– Свої [пластинки] дешевше цінують [німецькі фашисти], аніж наші!.. – Понакрадали на Україні... (О. Гончар);
// у що. Укравши, помістити в різні місця.
[1-а дівчина:] Біжу та думаю: коли б хоч борошно не розсипалось, що в рукава понакрадала... (М. Кропивницький).
-аю, -аєш, док., перех.
Накрасти чого-небудь (про багатьох); накрасти багато чогось не за один раз. || у що. Укравши, помістити в різні місця.
Дієприслівникова форма: понакрадавши
.. понакрадати