МА́ТОЧКА, и, ж.
1. бот. Центральна частина квітки покритонасінних рослин, що є жіночим органом їх розмноження.
Квітки у льону-довгунця правильні, дрібні .. Маточка складається з п'ятигніздової зав'язі й п'ятьох стовпчиків з приймочками (з навч. літ.);
Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (М. Чабанівський);
Срібляста маточка вібрує, ніби дише, оксамитні пелюстки згортаються і розгортаються в такт нечутній мелодії (О. Бердник);
Джміль забурчав і знову вперто ліз до маточки троянди по краплю нектару (Р. Іваничук).
2. діал. Пестл. до ма́тка¹ 2.
Та немає тих крамарок, що продають ріднесеньких маточок (Сл. Б. Грінченка).
3. діал. Хрещена мати.
Казка починається за одного бідного чоловіка, котрий мав дуже багато дітей. Ціле село було у нього батечками і маточками (А. Калин).
Жіночий статевий орган покритонасінних рослин; складається із зав'язі з зачатками, стовпчика і приймочки, на якій проростають пилкові зерна.
-и, ж.
1) Центральна частина квітки покритонасінних рослин, що є жіночим органом їх розмноження.
2) діал. Пестл. до матка I 2).
бот.
pistil
— мужская маточка
див. мати
Pistill
Støvvei