ПОМІ́ТНО

ПОМІ́ТНО. Присл. до помі́тний 1, 2, 4. Біла візникова кобила помітно кульгала (Коцюб., II, 1955, 375); На трактовому шляху помітно метушилися люди (Чорн., Визвол. земля, 1959, 136); Пан Грохольський ледве помітно всміхнувся (Тулуб, Людолови, І, 1957, 14); На другім кінці столу, де чабани, гомін помітно дужчає (Гончар, Тронка, 1963, 147); Помітно збільшилось.. виробництво мінеральних добрив (Хлібороб Укр., 11, 1963, 2). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 127.