Значение слова "СВИСТ" найдено в 108 источниках

СВИСТ

СВИСТ, -а, м. 1. Резкий и высокий звук, производимый без участия голоса(через неплотно сомкнутые губы или при помощи специального приспособления).Издавать с. Пронзительный с. Художественный с. (искусство насвистыватьмелодии). 2. Голос нек-рых птиц и животных такого тембра и высоты. С.дрозда. 3. Звук, производимый быстро рассекающим воздух предметом, резкимдвижением воздуха. С. ветра. С. пуль.

найдено в "Новом толково-словообразовательном словаре русского языка"

свист м. 1) а) Резкий, высокий звук, производимый движением воздуха через сжатые губы или при помощи свистка, дудочки. б) разг. Такие звуки как выражение осуждения кого-л., чего-л., презрения к кому-л., чему-л. 2) а) Пение некоторых птиц такого тембра и тона. б) Крик, писк некоторых животных. 3) Резкий, высокий звук, производимый вырывающимся через узкое отверстие паром, воздухом. 4) а) Звук, возникающий при быстром рассекании воздуха летящим предметом. б) Звук, возникающий при трении предметов друг о друга.

найдено в "Русско-английском словаре"

свист
м.
whistle, singing; (птиц тж.) piping; (нуль) whine; (несущейся ракеты) whizz
♢ художественный свист — concert whistling

найдено в "Словаре синонимов"

свист художественный свист, голос, звук, свисток, выдумка, посвистывание, подсвист, ложь, посвист, клевета, пересвист Словарь русских синонимов. свист посвист Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. — М.: Русский язык.З. Е. Александрова.2011. свист сущ., кол-во синонимов: 17 • бред (79) • брех (20) • выдумка (44) • голос (44) • звук (90) • клевета (36) • ложь (72) • неправда (37) • пересвист (3) • подсвист (2) • посвист (3) • посвистывание (8) • присвист (5) • свисток (19) • слух (35) • художественный свист (2) • чепуха (95) Словарь синонимов ASIS.В.Н. Тришин.2013. . Синонимы: бред, выдумка, голос, звук, клевета, ложь, пересвист, подсвист, посвист, посвистывание, свисток, слух, художественный свист, чепуха

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

СВИСТ, у, ч.

1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т. ін.

Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш);

Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Ю. Смолич);

// Такі звуки як вияв осуду або схвалення кого-, чого-небудь.

Він схопив тачку .. і під регіт та привітальний свист викотив за ворота (Ю. Яновський);

У залі знову знявся шум. Оплески і пронизливий свист, вигуки обурення (А. Головко);

// Свистячий призвук, що утворюється під час утрудненого дихання, кашлю і т. ін.

Щось мало бути цікаве в театрі, бо люди йшли .. Плили скрізь сани, дихали коні з свистом і з храпом і обкидали снігом (М. Коцюбинський);

Весь у вогні лежав [Ант] на помості, з грудей його виривались хрипи й свист, часом він заходився від кашлю (С. Скляренко).

2. Звук, який видають деякі птахи й тварини.

Вилізла вона [черепаха] на сухеньке та й свистить. Свист був .. противний (Панас Мирний);

Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист (Леся Українка);

Тоскний свист у порожнім лісі, і пташиний колючий свист (В. Стус);

Десь у далечині почувся мелодійний свист кроншнепа (Олесь Досвітній);

У травні весь ліс солодко гримів від солов'їного тьохкання й свисту (О. Донченко).

3. Різкий, високий звук, утворюваний повітрям або парою, що вириваються через вузький отвір.

Гук, свист од машин, шум води під помостом, свист од паровиків, це все так заглушило її, що вона боялася йти далі (І. Нечуй-Левицький);

У всі щілини й дірки [паровоза] з шумом і свистом б'є пара (В. Еллан-Блакитний).

4. Звук, утворюваний швидким рухом предмета, що розсікає повітря.

У повітрі наростаючий свист снаряда. – Ложись [лягай], – шепче Абдулаєв, і вони з Тимком падають у сніг (Григорій Тютюнник);

Рідко лунали постріли. Свист щабель дзвенів у повітрі пронизливо і нескінченно (Н. Рибак);

// Звук, утворюваний дуже швидким рухом повітряного потоку в шарах атмосфери.

Павло стояв довго, прислухаючись до свисту й завивання гірського вітру (В. Кучер);

На вигоні, під свист снігової бурі, потужно поскрипують крила вітряка (І. Кириленко);

// Звук, утворюваний тертям предметів.

Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Леся Українка);

“Коли б не випасти, коли б не випасти!” – під свист санок гупає тільки одна думка (М. Стельмах);

Рая в цеху побоювалася усіх і усього. Її страхав часом ляскіт верстатів, гуркіт кранів, свист різців (П. Автомонов).

(1) Худо́жній свист – відтворення за допомогою свисту якої-небудь мелодії, співу деяких птахів.

З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що володів нібито мистецтвом художнього свисту (О. Гончар).

найдено в "Толковом словаре Дмитриева"

свист: сущ., м., употр. сравн. часто

Морфология: (нет) чего? сви́ста и сви́сту, чему? сви́сту, (вижу) что? сви́ст, чем? сви́стом, о чём? о сви́сте

звук

1. Свистом называют резкий, высокий звук, который кто-либо производит выдуванием воздуха сквозь сжатые губы или зубы.
Мне осталась одна забава: пальцы в рот — и весёлый свист (С. А. Есенин).

2. Если кого-либо встречают свистом, то это означает, что какая-либо аудитория, группа людей выражает своё осуждение, презрение или, наоборот, одобрение к вошедшему, говорящему человеку и т. п.

3. Свистом называют звук, который кто-либо извлекает из свистка.

4. Свистом называют резкий протяжный звук, который издают некоторые птицы и мелкие животные. Дрозд разливался весёлым свистом.

шум

5. Если кто-либо говорит, дышит со свистом, то это означает, что в голосе, дыхании этого человека слышится свистящий призвук. Морозов простуженно, со свистом покашлял в кулак.

6. Свистом называют резкий, высокий звук, который производится вырывающимся через узкое отверстие паром, воздухом. Самовар со свистом выпускал пар. | Свист паровоза, парохода. | Свист закипающего чайника.

7. Свистом называют звук, который производит быстро рассекающий воздух предмет. Свист пуль, стрел. | Свист кнута, плети.

8. Свистом называют звук, который возникает при быстром движении воздушного потока в атмосфере. Свист ветра.

• свисто́к сущ., м.

• свисту́лька сущ., ж.

Синонимы:

бред, выдумка, голос, звук, клевета, ложь, пересвист, подсвист, посвист, посвистывание, свисток, слух, художественный свист, чепуха

найдено в "Словнику української мови в 11 томах"

СВИСТ, у, ч. 1. Різкий, високий звук, утворюваний сильним видиханням повітря крізь стулені зуби або губи, а також за допомогою свистка; дудки і т.ін. З глибини ліса [лісу] чути триразовий свист (Фр., IX, 1952, 273); Кирило Тур вийшов із хати і почав звати свистом свого коня з гаю (П. Куліш, Вибр., 1969, 135); Дітлахи-пастушки з вереском і свистом вибігали навперейми машині (Смолич, І, 1958, 52); // Такі звуки як вияв осуду або схвалення кого-, чого-небудь. Він схопив тачку.. і під регіт та привітальний свист викотив за ворота (Ю. Янов., II, 1954, 48); У залі знову знявся шум. Оплески і пронизливий свист, вигуки обурення (Головко, II, 1957, 520); // Свистячий призвук, що утворюється під час утрудненого дихання, кашлю і т. ін. Щось мало бути цікаве в театрі, бо люди йшли.. Плили скрізь сани, дихали коні з свистом і з храпом і обкидали снігом (Коцюб., II, 1955, 189); Весь у вогні лежав [Ант] на помості, з грудей його виривались хрипи й свист, часом він заходився від кашлю (Скл., Святослав, 1959, 16). Худо́жній свист — відтворення аа допомогою свисту якої-небудь мелодії, співу деяких птахів. З їхньої палати викликався на виступ лише один кавалерист, що володів нібито мистецтвом художнього свисту (Гончар, Циклон, 1970, 127). 2. Звук, який видають деякі птахи й тварини. Вилізла вона [черепаха] на сухеньке та й свистить. Свист був.. противний (Мирний, V, 1955, 349); Спів цикади дзвінкий перейшов в тихий свист (Л. Укр., І, 1951, 229); Десь у далечині почувся мелодійний свист кроншнепа (Досв., Вибр., 1959, 409); У травні весь ліс солодко гримів від солов’їного тьохкання й свисту (Донч., IV, 1957, 102). 3. Різкий, високий звук, утворюваний повітрям або парою, що вириваються через вузький отвір. Гук, свист од машин, шум води під помостом, свист од паровиків, це все так заглушило її, що вона боялася йти далі (Н.— Лев., II, 1956, 97); У всі щілини й дірки [паровоза] з шумом і свистом б’є пара (Еллан, II, 1958, 10). 4. Звук, утворюваний швидким рухом предмета, що розсікає повітря. Уже не чуть сичання зміїв [фашистів], і куль, і свисту нагаїв. Шумить золотоверхий Київ в морях червоних прапорів (Сос., II, 1958, 405); У повітрі наростаючий свист снаряда. — Ложись [лягай],— шепче Абдулаєв, і вони з Тимком падають у сніг (Тют., Вир, 1964, 496); Рідко лунали постріли. Свист щабель дзвенів у повітрі пронизливо і нескінченно (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 185); // Звук, утворюваний дуже швидким рухом повітряного потоку в шарах атмосфери. Павло стояв довго, прислухаючись до свисту й завивання гірського вітру (Кучер, Голод, 1961, 351); На вигоні, під свист снігової бурі, потужно поскрипують крила вітряка (Кир., Вибр., 1960, 287); // Звук, утворюваний тертям предметів. Знадвору чутно стукіт сокир, свист пили, гукання робочих людей (Л. Укр., III, 1952, 7); «Коли б не випасти, коли б не випасти!» — під свист санок гупає тільки одна думка (Стельмах, І, 1962, 62); Рая в цеху побоювалася усіх і усього. Її страхав часом ляскіт верстатів, гуркіт кранів, свист різців (Автом., Щастя.., 1959, 38). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 73.

А Б В Г Д Е Ё Ж З И Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z