ПОПЕЛЮ́ШКА1

ПОПЕЛЮ́ШКА1, и, ж. Казковий персонаж доброї, слухняної нерідної дочки, яка виконує всю чорну роботу і не користується ніякими правами члена сім’ї. В останній розмові з Ольгою Завадка пророчив їй незавидне майбуття з ласки швагра і лякав, що їй, Олі, доведеться жити на правах попелюшки (Вільде, Сестри.., 1958, 586); * Образно. [Олімпіада Іванівна:] І нащо ти, Любочко, сих обшарпанців принаджуєш? Зовсім не до речі; щоб ще обікрали нас. [Любов:] Ну, як вам не сором?.. Ну, нащо ви моїх попелюшок прогнали? (Л. Укр., II, 1951, 20). ПОПЕЛЮ́ШКА2, и, ж. Зменш.-пестл. до попелю́ха2. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 185.