КОТОК

КОТО́К¹, тка́, ч., фольк.

1. Те саме, що ко́тик 1.

– Півнику-братику, відчини!.. – Тоток-тоток, не велів коток! (з казки);

* У порівн. І старесенький дідок Тут мурлика, мов коток (Л. Глібов);

Тихий, ніжний сум, як котки, безшумно підходить і треться об серце, муркоче (В. Винниченко);

Коли мати, над колискою схилившись, сумними очима на майбутнього академіка, стомлена, дивиться та: Ой ну, котку, котів два. Сірі, білі обидва... Отакий академік знатиме аромат рідної мови... (Остап Вишня);

– Якимцю, послухай мене, котку! – підлещувалась Зося, – поїдь ти з панною Теодозею в місто і покупи [купи], що нам потрібно до балу (І. Нечуй-Левицький).

2. Назва колискової пісні.

В сповиточку малому ти [муза] співала котка надо мною (Панас Мирний);

Погодувала [мати] вже, стала заколихувати, “котка” стиха співаючи (А. Головко);

– Мамо!.. – покликав раптом матір і сам злякався. – Ти все не спиш? – озвалася. – Співала ж тобі “Котка” (Василь Шевчук);

Співала ж вона “Котка” над тобою. Тулила до серця, навчала казати: “Мамо”! (Л. Костенко);

Примостилася [Тіна] напівлежачи в ліжку й, схилившись над Ярком, тихенько наспівувала йому “котка” (В. Чемерис).

КОТО́К², тка́, ч.

1. Машина з масивним циліндром, що обертається навколо осі, для вирівнювання та вкочування ґрунту, шляхового покриття.

Чорно-бура земля, змішана ніби з побитим склом та дрібненькими камінцями, була вкочена котками (Олесь Досвітній);

Він розповідав, що дуже цікавиться машинами, але за своє життя бачив лише паровоз, автомобіль, літак та котки, якими утрамбовують шляхи (М. Трублаїні);

Він працював у райцентрі, вминав залізним котком гарячий асфальт (О. Гончар);

* Образно. Дмитру Івановичу враз стало так важко, неначе по душі проїхав дорожній коток (Ю. Мушкетик);

Завдяки “геніальному” військовому керівництву страшний коток війни проїхав нашою землею двічі (з публіц. літ.).

2. Сільськогосподарське знаряддя для ущільнення ґрунту, руйнування ґрунтової кірки.

Звертала [Горленко] пильну увагу .. на роботу борін, котків, культиваторів (Є. Кротевич);

// заст. Кам'яне або бетонне знаряддя для молотьби.

Дехто молотив кам'яними котками, тягаючи їх самотужки по розстелених .. снопах (Ю. Яновський);

Де стукотить коток на золотім гармані.., там в сонячнім меду цвіте платок Оксани (В. Сосюра);

Як багато вмістило життя! Ще ж він застав, як хліб гарманували на токах – молотили кам'яним котком, знаряддям кам'яного віку (О. Гончар);

В нас колись молотили волами .. Утрамбовували тік і забивали посередині добрий пакіл, а потім прив'язані до пакола воли ходили кругом нього й тягали за собою важкий кам'яний коток (І. Білик).

3. техн. Пристрій для намотування дроту, кабелю і т. ін.; котушка.

Маслюк витягає з куща телефонний апарат, коток з дротом (І. Багмут);

Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей (О. Гончар);

Десь там глибоко в нутрощах брами зарипіли котки й шестерні, й важкий зеленавий ланцюг почав спроквола опускатись у воду (І. Білик).

4. Кругла дерев'яна колодка, по якій перекочують важкі предмети.

Вої [воїни] виймали з них [човнів] приготовані ще з Києва волоки – дерев'яні котки (С. Скляренко);

Всіх із сокирами Доброчин кинув рубати колоддя для котків, які треба було підмощувати під ладді [лодії] та дракари, щоб поперекочувати їх суходолом до наступної води (І. Білик).

5. Порожнистий усередині стрижень із кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки і т.ін.

Бронзовий невеличкий коток із залишками ниток знайдено в Ольвії; знахідка датується ІІ–ІІІ ст. н. е. (з наук. літ.);

Учені підрахували, що довжина ДНК однієї хромосоми людини може сягати 5 см, та в клітині вона компактно вкладена й намотана на білки-гістони, як нитка на коток (з навч. літ.).

КІТ (свійська тварина родини котячих; самець), КО́ТИК зменш.-пестл., КОТО́К зменш.-пестл. фольк., КОТКО́ зменш.-пестл. фольк. Василько тер мак і все поглядав то на двох сестричок, що бавились з котом, то на батька (М. Коцюбинський); — Півнику-братику, відчини!.. — Тоток-тоток, не велів коток! (казка); Танцювали миші По бабиній хаті.. І котко-баламут (П. Чубинський).

КОЛИСКО́ВА (пісня, яку співають, заколисуючи дитину), КОЛИСА́НКА, КОТО́К дит. О північ зимова, о північ казкова! Каганчик мигтить і звучить колискова. Казкові летять по снігах полозянки Під спів, і під сміх, і під плач колисанки (Л. Первомайський); Сама і стеле, і роздягає, і христить, і ще й котка співає, неначе над годовичком (О. Стороженко).

I. КОТО́К (пристрій для намотування дроту, кабелю), КОТУ́ШКА. Здається, що смиче він той червоний провід не з котка, почепленого на грудях, а з самих грудей. Смиче, як закривавлену живу нитку власного нерва (О. Гончар); Біля Білогруда сидів на дні човна зв'язківець і висотував з котушки провід (Ю. Бедзик).

КОТУ́ШКА (порожнистий стрижень перев. з кружечками на кінцях для намотування ниток, стрічки тощо), КОТО́К, ЦІ́ВКА, ШПУ́ЛЬКА, ШПУ́ЛЯ (в швацьких, прядильних, ткацьких верстатах). В темній крамниці попід стінами тяглися заставлені різним крамом полиці — он котушки ниток, он мило, он пряники, цукерки (П. Панч); Коток ниток; Човник і ляда — ткачеві порада; Берди і цівки — ви хліб мій і сіль! (Я. Щоголів); А молодиця вже й шпульку зняла, дивилась — так і не допряла (А. Головко); Серед велетнів-верстатів не побачиш людину без діла. Ткалі швидко замінюють шпулі в човниках, спритно пускають у дію механізми (з газети).

1) тех. roller; с.-г. ridge roller

дорожній коток — road roller

2) (для ниток) reel, roll

【阳】

1) 技 碾压机; 轧路机; 轧光机

2) 卷, 轴; 线轴

Коток ниток 一轴线

1. навитка, валок

2. це малий кіт

див. коханий

Кото́к, котка́; котки́, -кі́в = ко́тик