БЕЗЕМОЦІ́ЙНО.
Присл. до беземоці́йний.
Дещо лякає варіант отримати суто “телевізійний” переклад – два монотонні голоси (у кращому випадку), що беземоційно перекладають тексти (із журн.);
Короткий нарис з історії української літератури німецькою мовою Д. Чижевський завершує таким реченням: “Хвиля терору після 1930 року коштувала майже двомстам українським письменникам життя”. Це речення промовляє саме за себе. Лаконічно. Об'єктивно. Беземоційно (із журн.);
Сухо, беземоційно, як на лекції, викладав журналіст факти (з газ.);
Писати беземоційно й об’єктивно про те, що відбувалося на Співочому полі, просто неможливо (з газ.);
Ми повинні беземоційно подивитися на нашу історію і розставити акценти, зробити це, як усі цивілізовані люди це вже зробили (з газ.).