АРЛЕКІ́Н, а, ч.
Традиційний персонаж італійської “комедії масок”, який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня.
Я арлекін – артист народний, Зачувши бренькіт мандолін, На кін виходжу я (М. Вороний);
* У порівн. Він літав по залі, як справжній арлекін (І. Микитенко).
Персонаж комедії дель арте, образ простака-слуги, який своїми витівками заплутував інтригу комедії; у Франції кінця XVIII — поч. XIX ст. А. — щасливий коханець, антипод П'єро, герой пантоміми (арлекінади) та лялькового театру.
-а, ч.
1) Традиційний персонаж італійської "комедії масок", який у костюмі з різнокольорових клаптів і в чорній напівмасці виконував роль дотепного слуги-блазня.
2) перен. Блазень.
[arlekin]
ч.
arlekin
театр., перен.
harlequin
Блазень, див. паяц, полішинель
Арлекі́н, -на, -нові; -кі́ни, -нів