ВОЗІ́ВНЯ, ВОЗО́ВНЯ, і, ж.
Повітка для воза, саней і т. ін.
Трохи здригаючися з холоду, побіг [Демид] до возівні, витяг плуга і запріг удвох з погоничем воли (Б. Грінченко);
Побалакали й пішли в возовню оглядати екіпаж (І. Нечуй-Левицький);
Поки Оксен, ухопившись за голоблі, викочував з возівні воза, Свирид вивів жеребця, викинув услід збрую (А. Дімаров);
Возовня у нього з дахом та різьбленими стовпами. Легко вміщає два вози, троє саней (Ю. Хорунжий).
-і, ж.
Повітка для воза, саней і т. ін.
Возо́[і́]вня, -ні, -нею; -зо́[і́]вні, возо́вень