СКРОВ’ЯНІ́ЛИЙ

СКРОВ’ЯНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скров’яні́ти. Кінь позирає на хлопця великими скров’янілими очима (Гуц., З горіха.., 1967, 122). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 323.