СПОЛУ́КА, и, ж.
1. Речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку.
Азот як один з основних елементів живлення входить до складу багатьох .. сполук, що утворюються в рослинах (з навч. літ.);
Термін “комплексні” означає “складні”. На відміну від звичайних сполук більшість комплексів побудована не безпосередньо з атомів, а з готових молекул, які можуть існувати і самостійно (з наук.-попул. літ.);
Тож як немає в речах безсмертно тривалого тіла, Досить найменшої сили, щоб кожну сполуку розбити (М. Зеров);
Найпоширеніша сполука водню в природі – його оксид, тобто H2O (з навч. літ.).
2. тільки мн., мат. Комбінаторні конфігурації елементів скінченої множини.
Сполуки у математиці.
3. Те саме, що поєдна́ння 1.
Земля .. складена з невеликої кількості хімічних елементів, їх різні сполуки утворюють всю різноманітність гірських порід і мінералів (з наук.-попул. літ.);
Між людьми, героями й богами Любу сполуку робив Амур: Смертники з героями й богами Танцювали знай любовний тур (П. Куліш).
(1) Ко́мплексна сполу́ка – складна хімічна речовина, що утворюється внаслідок сполучення окремих молекул.
В кожній комплексній сполуці можна виділити центральний атом металу й приєднані до нього молекули або іони (з наук.-попул. літ.).
△ (2) Ациклі́чні сполу́ки, хім. – органічні сполуки з відкритими ланцюгами атомів вуглецю;
(3) Високомолекуля́рні сполу́ки – те саме, що поліме́ри.
Кремнієорганічні полімери – високомолекулярні сполуки, що містять атоми кремнію та вуглецю в складі елементарної ланки макромолекули (з наук. літ.);
(4) Гетероциклі́чні сполу́ки – органічні сполуки з циклічною будовою;
(5) Органі́чні сполу́ки – хімічні сполуки, які містять вуглець.
Вуглеводні, які є основою органічних сполук, можна синтезувати з вуглецю і водню (з наук.-попул. літ.);
(6) Хімі́чна сполу́ка – речовина, одержана в результаті хімічної взаємодії, або реакції двох чи кількох речовин.
Молекулам переважної більшості хімічних сполук за звичайних умов властива інертність (з наук.-попул. літ.);
Нейрорегуляторами стає велика кількість хімічних сполук, які належать до амінів і пепидів (з наук.-попул. літ.);
(7) Хлороргані́чні сполу́ки – Органічні сполуки, що містять хлор.
-и, ж.
1) Речовина, в якій атоми одного або різних елементів з'єднані між собою за допомогою певного типу хімічного зв'язку.
••
Амфотерна сполука — хімічна сполука, яка може виявляти як кислотні, так і основні властивості залежно від природи реагенту, який взаємодіє з нею.
Високомолекулярні сполуки — хімічні сполуки з молекулярною масою від декілької тисяч до багатьох мільйонів атомних одиниць маси.
Леткі органічні сполуки — усі органічні сполуки антропогенного походження, крім метану, здатні утворювати фотохімічні окисники в реакції з окиснями нітрогену за наявності сонячного світла.
Неорганічна сполука — хімічна сполука всіх хімічних елементів, за винятком більшості сполук вуглецю.
Органічні сполуки — природна або синтетична сполука вуглецю, за винятком карбідів, карбонатів і деяких ін. нечисленних продуктів, що містять вуглець.
Хімічна сполука — речовина, одержана внаслідок хімічної взаємодії, або реакції, однієї чи кількох речовин.
2) тільки мн., мат. Сукупності, утворені з даних елементів у заданому числі, що відрізняються одна від одної лише за складом елементів (незалежно від порядку).
3) Те саме, що поєднання 1).
¤ органічна сполука -- органическое соединение
[społuka]
ж.
związek хім.
удача
хім.
compound, combination; (chemical) composition
【阴】 化 化合
Сполу́ка, -ки; -лу́ки, -лу́к
Forbindelse
Forbindelse
Förening