ОТО́СА

ОТО́СА, и, ж. Те саме, що оте́са. Закурили поки що. Тим часом Іван отосою від чийогось воза.. ув’язував колесо (Головко, II, 1957, 37); Фурман зв’язував отоси.. і лагодив тріснутий хомут голобельної (Досв., Вибр., 1959, 64). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 808.