ВИ́СМИКНУТИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́смикнути.
Улита й тепер приставила стіл в куток і звеліла наймитові внести сіна та добрий пучок пшениці та жита, висмикнутий з стіжка (І. Нечуй-Левицький);
На цій грядці росли буряки. Ой, як шкода було проривати їх ранньою весною! Кожний висмикнутий корінець лускався з тихим тріскотом, як електрична іскра з гребінця (О. Донченко);
Я був неначе щепа, висмикнута з землі й повернута на старе місце. Земля та сама, сонце те саме, деревця поруч ті самі, а коріння вростає важко (Ю. Мушкетик);
// ви́смикнуто, безос. пред.
* Образно. Андрій повертався назад з легким серцем – прокляту занозу з того серця висмикнуто (І. Багряний).
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до висмикнути. || висмикнуто, безос. присудк. сл.