ФІА́Л, а, ч.
1. У Стародавній Греції – широка плоска чаша з тонкими стінками й злегка загнутими всередину вінцями.
[Хуса:] Сьогодні в мене будуть гості з Риму .. Не забувай, що треба подавати фіали грецькі та етруські вази (Леся Українка);
[Єлизавета:] У тата є фіал дорогоцінний, Неначе мед прозоро-золотий (І. Кочерга).
2. заст., поет. Келих.
Підняти фіал за здоров'я прекрасної половини людства (з газ.).
КЕ́ЛИХ (посуд для пиття вина та інших напоїв), ЧА́РА, ФІА́Л поет., заст., ПУ́ГАР (ПО́ГАР) діал.; КУ́БОК (подібний посуд великого розміру). Наповнимо келих за долю Вкраїни (М. Нагнибіда); Розм'як Зевес, як після пару, І вижлуктив підпінка чару (І. Котляревський); Недопиване вино блищало в золотих та срібних кубках та пугарях (І. Нечуй-Левицький); — Жінко, принеси погари, вип'ємо з Юрком за щастя Ганьки і Степана (М. Томчаній); — А де ж той кубок золотий і те дання уроче? Тепер свідомо я до дна його доп'ю охоче (Леся Українка). — Пор. бока́л.
-а, ч.
1) У Стародавній Греції – широка плоска чаша з тонкими стінками й злегка загнутими всередину вінцями.
2) заст., поет. Келих.
3) У готичній архітектурі – декоративне вінчання пінаклей, щипців, контр-форсів у вигляді піраміди, фігурного шпиля та ін.
[fiał]
ч.
fiala архіт.