ЧЕЛЯДЬ, название зависимого населения Киевской Руси. Ок. 6-9 вв. Ч.- рабы-пленники в состоянии патриархального рабства. В 9-10 вв. они стали объектом купли-продажи. С 11 в. термин "Ч" относился к части зависимого населения, занятого в феод. х-ве. В 18- 19 вв. Ч. называли дворовых людей помещиков.
Лит.: Греков Б. Д., Крестьяне на Руси с древнейших времен до XVII в., 2 изд., т. 1, M., 1952; 3 и м и н А. А., Холопы на Руси, M., 1973.
ЧЕ́ЛЯДЬ, і, ж., збірн.
1. іст. Населення феодальної вотчини в давньоруській державі, що перебувало в різних формах залежності від феодала (холопи, закупи, смерди та ін.).
Усі категорії залежного від вотчинника населення в джерелах називають челяддю (з наук. літ.);
Челядь, мабуть, прислужувала феодалу і його сім'ї в побуті, працювала в різних господарських службах, що концентрувалися у дворі, наглядала за роботами в господарстві та ін. (з наук. літ.);
Колись-то, дуже давно, по наших селах ходили татари. .. Ті татари часто появлялися у тому чи другому селі і ймали челядь та й везли з собою, аби робила на них (з легенди).
2. іст. Дворові люди, що жили й працювали в поміщицькій садибі, панська прислуга.
Будували кухні, комори, сараї, стайню. Не тільки треба панам десь жити, – треба десь челядь містити (Панас Мирний);
На подвір'ї о. Хведора стояла .. проста, здорова хата для челяді (І. Нечуй-Левицький);
– Самі зібралися, щоб у жнива бастувати. То мені треба було побігти в панський двір скликати челядь та й тих, які в лісі працюють (М. Стельмах);
Незабаром його [Тараса] взято до поміщицької челяді, спершу як куховарчука, далі – як козачка (з наук.-попул. літ.);
// Слуги взагалі; прислужники.
Якось їх, клятих [ксьондзів], і до мене Вночі на хутір занесло. А з ними челядь їх скажена Та ще драгуни... (Т. Шевченко);
Русь! Що він знав про неї!? Він знав дуже багато і, виходить, дуже мало. Він знав її царів і лукаву челядь царської псарні (М. Стельмах);
Нікчемна, продажна челядь, Банда кривляк для втіх. Щоб мати що повечерять, Годувала холуйством їх (В. Симоненко);
// діал. Наймити в пана.
На сході України ним [словом челядь] називали також наймитів у пана (з наук. літ.);
// Люди, які займали невисоке службове або громадське становище.
– Щоб отcе я, будучи паном на всю губу, не знайшов собі ліпшої компанії над запорозьку челядь! (П. Куліш);
Гвардійці в своїх мальовничих мундирах, реміснича челядь у полотняних куртках і фартухах, з засуканими рукавами стояли в рядах, зі зброєю в руці (І. Франко).
3. заст., діал. Молодь.
Челядь гуляє на майдані; старі гомонять під ворітьми, а в Маланки звичайні гості – думи (М. Коцюбинський);
– Доню, глянь краще: весна розцвітається. – Саме твоя це пора, Онде вся челядь твоя дожидається, Кинь мене – я вже стара (Дніпрова Чайка);
// Весільні гості молодої.
Марусина челядь сідає вечерять (Сл. Б. Грінченка).
4. заст. Жінки, дівчата.
– Скоріше, Христе, одягайся; уже наша челядь у зборі! – Куди се? – пита Пріська. – Колядувати, мамо (Панас Мирний).
5. діал. Члени однієї родини; сім'я.
[Рябина:] Та що, жінка в церкві з усею челяддю, нікуди мені дітися, бо хату замкнула і ключ з собою взяла (І. Франко);
Для того ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Л. Мартович);
Слово челядь .. майже всюди в значенні “сім'я” (з наук. літ.).
(1) Бі́ла че́лядь – жінки (дівчата і заміжні).
Коли турки воювали, білу челядь забирали (з думи);
Ні в чім буде між білу челядь піти погуляти (Сл. Б. Грінченка).
МО́ЛОДЬ (молоде, підростаюче покоління, молоді люди), ЮНА́ЦТВО, Ю́НІСТЬ, МОЛОДНЯ́К розм., ЮНЬ поет., МОЛОДНЕ́ЧА розм., МОЛОДЯ́ТА розм., ЧЕ́ЛЯДЬ заст.; ПА́РОСТЬ, ПА́ГІЛЛЯ, ПА́ГІННЯ, ПА́МОЛОДЬ, ПА́МОЛОДОК розм., ОБРО́СТЬ розм., ПО́РОСЛЬ розм. (нове покоління). Молодь схильна до справедливості, добра й свободи (Вас. Шевчук); -. Що за юнацтво, поглянь! Скільки сили у них бойової! (М. Зеров); Черниш теж, звичайно, хотів би мати у себе людей вивірених, досвідчених, на яких з певністю можна покластись. Але він згодився забрати собі весь оцей необстріляний молодняк (О. Гончар); Вперед, на захід юнь орлина несе любов свою і гнів, і зустрічає Україна своїх сподіваних синів (В. Сосюра); -. Наша молоднеча так розпустилась, що й ходить по вулицях небезпечно (І. Нечуй-Левицький); -. Гоп! Гоп!.. Молодята! І дівчата і хлоп'ята! Годі бігать і скакать, Буду загадку казать (Л. Глібов); А на нашій та вулиці Насипано жита, От як вийде челядь гулять, — Так як перемита (пісня); Хлопці його оточують, старий геть губиться в молодій парості (Ю. Яновський); -. Значить, ви увесь час охороняли мене? — Так, — відповіла Люба. — Про молоде пагіння треба старанно дбати (В. Собко); (Зозуля:) Категоричний привіт міністерський зеленій памолоді (М. Стельмах).
РОДИ́НА (група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом), СІМ'Я́, СІМЕЙСТВО заст., ЧЕ́ЛЯДЬ діал., ПОСІМЕ́ЙСТВО діал., ФАМІ́ЛІЯ розм.; ХА́ТА, ДОМА́ШНІ (така група людей, котра перебуває в одному приміщенні). В родині Олекси Бессараба — свято. Народився син (П. Кочура); Хороша сім'я — мов хороша пісня: і співається легко, і в роботі допомагає, і люди нею тішаться (О. Гуреїв); Ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Лесь Мартович); Дзвонив Марченко, нагадував чорноусівському посімейству, що пора й честь знати — іти до нього на весілля (В. Минко); — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Хата мовчала. Клим у задумі слухав синову річ (К. Гордієнко); Тихенько, щоб не розбудити своїх домашніх, які вже спали, він встав з постелі, вийшов на подвір'я (А. Шиян).