ФІА́КР

ФІА́КР, а, ч. Легкий найманий екіпаж у містах Західної Європи; карета. — То вже хіба ти, коханий Павлусю, проведеш Настусю додому, бо в нас у Києві не Париж і не Рим: фіакрів нема (Н.-Лев., IV, 1956, 237); Іноді ляскала підкова об підкову, фіакр підскакував на вибоїнах, і Семен, гнівно покрикуючи, ляскав віжками (Хотк., І, 1966, 58). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 582.