МОРО́КА, и, ж., розм.
Те саме, що кло́піт 2; турбота (у 1 знач.).
І розказать не можна, яка нам морока була з тією дитиною: цілісінький день і цілісіньку ніч кричить (О. Стороженко);
Знаю, що як своє хазяйство, то мороки багато; робиш не менше, як і по економіях, а клопоту... аж по вуха... А нема нічого, то й клопоту нема (В. Винниченко).
◇ Бий / поби́й тебе́ (його́, її́ і т. ін.) лиха́ годи́на (грім, хрест, моро́ка і т. ін.), див. би́ти;
(1) Бода́й (неха́й, хай і т. ін.) моро́ка кому, лайл. – уживається для вираження незадоволення, досади з приводу чого-небудь, несхвалення чогось і т. ін.
– А бабка бурчить, викладаючи факти: – Все пишуть і пишуть, бодай їм морока, А ти по конторах літай, як сорока! (С. Олійник);
(2) Моро́ка [його́] зна́є що, несхв.:
а) уживається для вираження невпевненості, необізнаності в чомусь; незрозуміло, невідомо і т. ін.
Таки й справді морока його знає, що воно за молодиця (С. Васильченко);
б) уживається для вираження захоплення, подиву з приводу чого-небудь.
Був собі колись-то якийсь-то маляр... Там морока його зна, як то гарно малював! (Г. Квітка-Основ'яненко);
(3) Моро́ка несе́ кого, зневажл. – уживається для вираження незадоволення у зв'язку з небажаною появою кого-небудь або недоречністю чиїхось намірів іти, їхати, збиратися кудись.
– Куди тебе морока несе опівночі? – Ятери хочу потрусити (Григорій Тютюнник);
(4) Хай (неха́й) поб'є́ моро́ка кого, що, лайл. – уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, недоброго побажання комусь.
Хай поб'є морока тих, хто чинить зло (з усн. мови);
Поби́ла б моро́ка.
Побила б їх морока! (прислів'я).
КЛО́ПІТ (заняття, справа, робота, пов'язані з труднощами щодо їх виконання), КЛОПОТНЕ́ЧА розм., КЛОПІТНЯ́ розм., МОРО́КА розм., ЗАМОРО́КА розм., ЗА́ХІД розм., ТАРАПА́ТА діал., ПА́ТОРОЧ діал. Життя Олени, як і кожної сільської жінки, проходило в щоденних клопотах по господарству (Григорій Тютюнник); По города́х теж була немала клопотнеча: мазались, білились, чепурились та прибиралися, збираючись уже на зиму (Панас Мирний); А скільки було мороки, коли стали шукати турбіну й генератора (Ю. Яновський); Видумали люди піщаний годинник.. Недорогий і дуже простий такий годинник, але й з ним чимало замороки, — раз у раз треба назирати за ним (М. Коцюбинський); Простіть, коли завдала Вам заходу з своїми просьбами (Леся Українка); — Ох, а ми за нинішніми пригодами й тарапатами здорово-таки запізнилися на обід (І. Франко); — Чи ви чули, яку Тимофій має патороч із жінкою? (В. Стефаник).
ж. разг.
aria m; tintouin m, tracas m pl (хлопоты)
вот морока-то! — oh! la barbe!
I
зволікання, канитель, кишкомотання, клопіт, маруда, тяганина
Фразеологічні синоніми: бюрократична тяганина; ходіння по муках
II
див. пригода; турбота
Моро́ка. Общеслав. Исходное *morka (> морока) — того же корня, что мрак, меркнуть, мерцать (см.). Первоначальное значение — «темнота, мрак, затмение», затем — «умопомрачение» и «то, что приводит в это состояние» и далее — «хлопоты».
-и, ж., розм.
Те саме, що клопіт 2); турбота (у 1 знач.).