ЇДЕ́ЦЬ (особа як одиниця при розподілі харчових продуктів), ЇДО́К розм.; РОТ розм. (член сім'ї, утриманець). Ми хуторяни — діти, У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле, на їдця (А. Малишко); Готувати страву на кількість їдоків; — Є в нашім селі такий чоловік.. Не багатий, не бідний — п'ять соток на три роти (І. Муратов).
їдця, ч.
1) Той, хто їсть. || перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти.
2) Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами.
їде́ць
[йідец']
-д'ц'а, ор. -дцем, м. (на) -дцев'і/ -д'ц'у, мн. -д'ц'і, -д'ц'іў
розм.
eater
поганий їдець — poor eater
добрий їдець — great eater
Їде́ць, їдця́, їдце́ві, їдце́м; їдці́, їдці́в