Значение слова "ЇДЕЦЬ" найдено в 12 источниках

ЇДЕЦЬ

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ЇДЕ́ЦЬ (особа як одиниця при розподілі харчових продуктів), ЇДО́К розм.; РОТ розм. (член сім'ї, утриманець). Ми хуторяни — діти, У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле, на їдця (А. Малишко); Готувати страву на кількість їдоків; — Є в нашім селі такий чоловік.. Не багатий, не бідний — п'ять соток на три роти (І. Муратов).


найдено в "Толковом словаре украинского языка"

їдця, ч.

1) Той, хто їсть. || перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти.

2) Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами.



найдено в "Большом украинско-русском словаре"


імен. чол. роду, жив.літ., екон.1. той, хто їсть2. особа як одиниця при розподiлi, при витрачаннi харчових продуктiведок


найдено в "Орфоепічному словнику української мови"

їде́ць

[йідец']

-д'ц'а, ор. -дцем, м. (на) -дцев'і/ -д'ц'у, мн. -д'ц'і, -д'ц'іў


найдено в "Українсько-англійському словнику"

розм.

eater

поганий їдець — poor eater

добрий їдець — great eater


найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "
їдця, ч. 1》 Той, хто їсть.
|| перев. з означ. , розм. Той, хто любить добре поїсти.
2》 Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами.

найдено в "Орфоэпическом словаре украинского языка"
{йіде́ц} -дца́, ор. -дце́м, м. (на) -дце́ві/ -дцу́, мн. -дці́, -дці́ў.
найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Їде́ць, їдця́, їдце́ві, їдце́м; їдці́, їдці́в


найдено в "Орфографічному словнику української мови"
їде́ць іменник чоловічого роду, істота
T: 23