Значение слова "МОРГАТИ" найдено в 20 источниках

МОРГАТИ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

МОРГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.

1. Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії.

Слідчий довго чогось моргав запаленими віями (Ю. Збанацький);

// Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).

Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич);

Голова хижака з закарлюченим дзьобом звісилася вниз, і око дивиться знизу на мисливця – уважно, не моргаючи (О. Донченко).

2. до кого, на кого, кому і без дод. Подавати знак рухом повіки, брови.

– Хіба ви думаєте, що я не бачу, як ви моргаєте? – повернувся до нього пан становий (Панас Мирний);

Підпара не любив жартів. Але Максима не легко було спинити. Він вже моргав до Гаврила (М. Коцюбинський);

Тася стояла збоку, знизувала плечима і моргала чоловікові (С. Журахович);

// Рухаючи бровами, повіками, залицятися, кокетувати, підморгувати.

Марніє Маринине лице, линяють чорні брови. Перестали молоді хлопці моргати на Марину (І. Нечуй-Левицький);

[Василь:] Коли б був паскудним, не моргала б! (М. Кропивницький).

3. перен. Нерівномірно, переривчасто світити, блимати (про предмети, що світять або світяться).

Як тільки світова зірниця На небі зачала моргать, То вся Троянськая станиця Взялася мертвих зволікать (І. Котляревський);

Лампи серед навислих сутінків коридора моргали полохливо (І. Франко);

До села Гаїв шляхом мчала машина, раз по раз моргаючи сліпучо фарами (І. Цюпа).

◇ І (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти (рідко не морга́ти) див. моргну́ти;

(1) Морга́ти брова́ми (брово́ю, ву́сом) – залицяючись, рухати бровами, вусом.

Козаченько грає, Бровами моргає... (з народної пісні).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

БЛИ́СКАТИ (чим і без додатка — уривчасто, з перервами світити; посилати короткі світлові сигнали), БЛИ́МАТИ, МИГА́ТИ, МОРГА́ТИ розм. То поїзд лине з гуркотом і свистом, Червоним оком блискає на сніг... (М. Рильський); Блимає червоною цяткою семафор (В. Кучер); — Значить, коли щось трапиться, — сказав пілот дівчинці, — мигай бортовими вогнями (М. Трублаїні); До села Гаїв шляхом мчала машина, раз по раз моргаючи сліпучо фарами (І. Цюпа). — Пор. 2. бли́снути, 1. світи́ти.

КЛІ́ПАТИ (мимоволі швидко опускати й піднімати повіки, вії), МОРГА́ТИ, МИГА́ТИ, ЛУ́ПАТИ розм., ЗМИГА́ТИ розм., ЗМИ́ГУВАТИ розм., ЛИ́ПАТИ діал. — Док.: клі́пнути, моргну́ти, зморгну́ти, мигну́ти, лу́пнути, змигну́ти, ли́пнути. Він швидко кліпав віями, немов боявся, що зрадлива сльоза викотиться з ока (Л. Первомайський); Його борода тряслася, а червоні очі сльозливо моргали (Г. Хоткевич); Не мигаючи, він різко дивиться на дукача (М. Стельмах); Зоня закотила чоловічки під повіки і лупала тільки самими білками (Ірина Вільде).

МОРГА́ТИ (передавати знак рухом повіки, брови); ПІДМО́РГУВАТИ (перев. залицяючись, кокетуючи тощо); ПРОМО́РГУВАТИ (час від часу). — Док.: моргну́ти, підморгну́ти, проморга́ти. Павленко моргає на Галю, щоб та вийшла (Є. Кротевич); Партизани на колоді заворушилися, почали підморгувати Вихору, робити руками якісь викрутаси (В. Кучер); В п'ятнадцять Федько задумав парубкувати: підморгував сусідській солдатці Наталці (А. Дімаров).

найдено в "Фразеологічному словнику української мови"

і (рідше ні, на́віть) ву́сом (брово́ю) не моргну́ти. Не звертати (не звернути) ніякої уваги на що-небудь; не (з)реагувати. Приговорює (Охрім): “Кабака гарна, терла жінка Ганна!..” Солдат нічичирк! і усом не моргне (Г. Квітка-Основ’яненко); Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш... (І. Котляревський); Щохвилі ціле зібрання переривало його оповідання грімким реготом, але бесідник навіть вусом не моргнув (І. Франко); Юрко й бровою не моргнув (Л. Мартович). і у́сом не морга́ти. “Цу-цу, Рябко!.. — тут всі, повибігавши з хат: — Цу-цу, Рябко… на-на!..” гукнули, як на ґвалт. А наш Рябко тобі і вусом не моргає (П. Гулак-Артемовський).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-аю, -аєш, недок.

1) Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії. || Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).

2) до кого, на кого, кому і без додатка. Подавати знак рухом повіки, брови. || Рухаючи бровами, повіками, залицятися, кокетувати, підморгувати.

3) перен. Нерівномірно, переривчасто світити, блимати (про предмети, що світять або світяться).

найдено в "Великому тлумачному словнику (ВТС) сучасної української мови "

-аю, -аєш, недок. 1》 Мимоволі швидко опускати й піднімати повіки та вії.
|| Швидко заплющуватися й розплющуватися (про очі).
2》 до кого, на кого, кому і без додатка. Подавати знак рухом повіки, брови.
|| Рухаючи бровами, повіками, залицятися, кокетувати, підморгувати.
3》 перен. Нерівномірно, переривчасто світити, блимати (про предмети, що світять або світяться).

найдено в "Большом украинско-русском словаре"

дієсл. недокон. виду (що робити?); неперех.

Дієприслівникова форма: моргавши, моргаючи

моргать

Деепричастная форма: моргав, моргая

найдено в "Українсько-англійському словнику"

недок. моргати, док. моргнути

to blink, to wink, to twinkle; to nict(it)ate

оком не моргнувши — without batting an eyelid

найдено в "Словнику синонімів Караванського"

(очима) кліпати, лупати, підморгувати, п. ф. морг; (- світло — ще) блимати; п-к -АЮЧИИ, що моргає, звиклий моргати, радий підморгнути, моргун, моргучий, д. моргосліпий, (- світло) мерехтливий, миготливий, блимкий.

найдено в "Українсько-польському словнику"

[morhaty]

дієсл.

Mrugać

найдено в "Правописному словнику Голоскевича"

Морга́ти, -га́ю, -га́єш; моргну́ти, -гну́, -гне́ш на кого, до кого

найдено в "Українсько-китайському словнику"

【未】

1) 眨眼

2) 向…使眼色

найдено в "Українсько-російському словнику"

несов. - моргати, сов. - моргнути моргать, моргнуть, мигать, мигнуть