ПУШТУ́НИ, ів, мн. (одн. пушту́н, а, ч.; пушту́нка, и, ж.).
Населення провінцій Кандагар, Фараг і Кабул в Афганістані, а також Пешавар у Пакистані.
Таджицький поет та мовознавець Бозор Собір мене запевняв, що таджик, іранець, осетин, курд чи пуштун чудово розуміють одні одних без перекладача (І. Білик);
Традиційно у пуштунів діють норми корану та пуштунський кодекс поведінки “пуштун-валі”, що існує вже кілька століть (з наук. літ.).
-ів, мн. (одн. пуштун, -а, ч.; пуштунка, -и, ж.).
Народ, який мешкає племенами в Афганістані та поза його межами; окремі представники цього народу.
Населення провінцій Кандаґар, Фараг і Кабул в Афґаністані, а також Пешавару в Пакистані; бл. 26,5 млн.; мова пушту.