ОБЛА́ДА

ОБЛА́ДА, и, ж. 1. заст. Володіння. Перша [Гатора] сказала: "Даю тобі ситую землю в обладу" (Л. Укр., І, 1951, 307); Марина залишилася в твоїй Обладі (Рильський, Марина, 1944, 78). 2. заст., рідко. Влада. Над усім обладу маєш, — Вчуй же стогін, прихились, Правий боже! Чи зламаєш Ти кайдани ці колись? (Граб., І, 1959, 96). 3. рідко. Те саме, що обла́днання. Знов ідуть на захід танки.. Звірені машини боротьби і мсти. Свіжого покову, свіжої облади. Молодої сталі кремезні пласти (Бажан, І, 1946, 134). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 517.