Значение слова "ТЛІННЯ" найдено в 10 источниках

ТЛІННЯ

найдено в "Словнику української мови у 20 томах"

ТЛІ́ННЯ, я, с.

1. Дія і стан за знач. тлі́ти 1, 2.

Млосний солодкуватий сморід тління стояв над руїнами (З. Тулуб);

Навіть у передчутті холодів, сльози, тління зела степ все одно кликав до повного довгого життя, променився раннім осіннім сяйвом (В. Лихоносов);

Горіть, а не тліти! Від тління – лиш дим... (І. Нехода);

* У порівн. Це були тягучі, як вічна осінь, дні і безпросвітні, як тління в домовині, ночі... (Б. Антоненко-Давидович).

2. Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах.

Живи, розгортайся, липкий зелений листе. Буяй, нове життя, серед могил і тлінь (М. Рильський);

Землею стали бідаки давно вже, А з неї виросли в стрункі дерева, Лиш панське тління навіть бур'янами Крізь грубе плиття прорости не може (Д. Павличко);

Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі .. не мішались легкі запахи тління (Ю. Бедзик).

3. Те, що ледве горить, догоряє.

На вогонь ішов могутній .. бульдозер. Він горнув землю, попіл, жар .. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його (А. Хорунжий);

* Образно. – Треба, щоб у серці твоєму завжди горів вогонь жадоби до життя, а не жевріло якесь тління, без справжнього горіння немає життя (І. Цюпа).

найдено в "Словнику синонімів української мови"

ТЛІ́ННЯ (руйнування, розпадання від часу, від довгого вжитку, псування), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛЯ книжн. У парковому повітрі — дух тління: розкладається минулорічне листя (Є. Гуцало); На те й уваги їм (юнакам) нема, Що їм дорогу перейшла Нещадно смерті грізна тінь І жде в землі холодна тлінь (Я. Щоголів); Вітру живого вдихніть, Чесні, душею одверті, Всупереч тліну і смерті — Нашого вітру вдихніть (І. Муратов).

ТЛІ́ННЯ (те, що розкладається або розклалось), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн., ТЛІ́ННІСТЬ книжн. Пахло передвечірнім степом, і, може, навіть пахло зовсім по-мирному, якби до запахів землі не мішались легкі запахи тління (Ю. Бедзик); Люд.. і поночі простує На гору ту, де мученика тлін (М. Старицький); Світ (у склепі) мене зустрів скупий, сірий. У нас піднявся пах давньої тлінності (Ю. Яновський).

ТЛІ́ННЯ (те, що ледве горить, догоряє), ТЛІНЬ (ТЛІН) книжн. Бульдозер сунувся крізь дим і полум'я. За ним лишилося саме тління, і люди затоптували його, як люте гаддя (А. Хорунжий); Проїдь, мій коню, спроквола Повз чорне згарище села. Таким десь є й моє село, Що тлінню й попелом лягло (М. Бажан); Огонь навали за нами повз, як тліну чадь (В. Сосюра).

найдено в "Толковом словаре украинского языка"

-я, с.

1) Дія і стан за знач. тліти 1), 2).

2) Те, що тліє, розкладається або зотліло; прах.

3) Те, що ледве горить, догоряє.

найдено в "Большом украинско-русском словаре"