ВЕ́ЛИКО, присл., заст.
1. Сильно; дуже.
А він таки любив її велико (Ганна Барвінок);
Повні води, на яких плава [плаває] земля, піднесуть її вище до сонця, Юрій закосичить ліси і царинки, .. а сінокоси спічнуть од худібки, заростаючи велико зелом (М. Коцюбинський);
Велико врадувалися всі звірі, почувши таке ласкаве слово від свого царя (І. Франко).
2. Багато.
Багато було їй діла в господі, велико печалі на серці (Марко Вовчок).
ѥже тъкмо ѥго быти близь. велико мн˫ахоу на пользоу. ЖФСт XII, 163.
Przymiotnik
большой
wielki
duży
rozległy
wybitny
liczny
великий
wielki
Przysłówek
велико
wielko
dobitne
Ве́лико, присл.
див. багато